4.1.3. Класифікація злочинів

У залежності від ступеня ваги злочини поділяються на злочини

невеликої тяжкості

середньої тяжкості

тяжкі

особливо тяжкі

Законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на термін

не більш 2 років

не більш 5 років

не більш 10 років

понад 10 років чи довічне позбавлення волі

Рис.4.1. “Класифікація злочинів”

4.1.4. Стадії вчинення злочину (ст.Ст.13,14,15)

1) готування – підшукування чи пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для здійснення злочину (готування до злочину невеликої тяжкості не спричиняє кримінальної відповідальності);

2) замах – вчинене з прямим наміром і безпосередньо спрямоване на здійснення злочину, передбаченого КК, діяння, якщо при цьому злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежать від винного. Замах є закінченим, якщо винний зробив усі діяння, що вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежать від волі винного. Замах є незакінченим, якщо винний не зробив усі діяння, що вважав необхідними для настання злочинних наслідків;

3) закінчений злочин. Закінченим злочином визнається діяння, що містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею КК (незакінченим злочином визнається готування до злочину і замах на злочин).

Добровільною відмовою при незакінченому злочині (ст.17 КК) визнається остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину чи замаху на злочин, якщо при цьому особа усвідомлює можливість доведення злочину до кінця. Особа, що добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальної відповідальності лише в тому випадку, якщо фактично зроблене нею діяння містить склад іншого злочину.

4.1.5. Склад злочину. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)

Перш, ніж розглядати суб'єкт злочину, розглянемо поняття “склад злочину”.

Склад злочину – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, що характеризують визначене суспільно небезпечне діяння (дію чи бездіяльність) як злочин.

Елементи складу злочину:

1) об'єкт – суспільні відносини, що охороняються законодавством та на які посягає злочин (об'єкт – суспільні відносини, що складають, характеризують, реалізують право, на яке посягає злочин);

2) об'єктивна сторона – зовнішня сторона злочину, саме протиправне діяння;

3) суб'єкт – особа, яка винно вчинила злочин;

4) суб'єктивна сторона – внутрішня сторона злочину, внутрішнє відношення особи до вчиненого їм суспільно небезпечного діяння і його наслідкам (вина, мета, мотив).

Розглянемо докладніше суб’єкт злочину.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила злочин у віці, з якого настає кримінальна відповідальність.

Осудною визнається особа (ст.19 КК), що під час споєння діяння, передбаченого КК, могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, що під час вчинення діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, чи слабоумства, іншого хворобливого стану психіки. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння в стані осудності, але до винесення судом вироку занедужала психічним захворюванням. До неосудних осіб можуть бути застосовані примусові міри медичного характеру (надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація в психіатричній установі зі звичайним, посиленим і строгим режимом). Після видужання така особа може підлягати кримінальній відповідальності.

Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана особою обмежено осудною, тобто такою, яка під час вчинення злочину, внаслідок явного психічного розладу, повною мірою не здатна усвідомити свої дії (бездіяльність) і/або свідомо керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути основою для застосування примусових мір медичного характеру.

Особа, що вчинила злочин у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння, підлягає кримінальній відповідальності.