2.1.9. Розірвання трудового договору з ініціативи власника (ст.40 кЗпП)

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника:

1. Ліквідація, реорганізація, перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності або штату працівників.

2. Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

3. Систематичне невиконання працівником без поважних причин своїх обов’язків, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

4. Прогул (відсутність на роботі більш трьох годин протягом дня) без поважних причин.

5. Нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

6. Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу,

7. Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

8. Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного), встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування .

Ст. 41 КЗпП продовжує список підстав для розірвання трудового договору, викладених у ст. 40:

1. Одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником .

2. Винні дії працівника, який обслуговує грошові або товарні цінності, якщо при цьому до даного працівника втрачена довіра власника.

3. Вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

2.2. Умови праці

2.2.1. Робочий час

2.2.1.1. Норми робочого часу

Протягом робочого часу працівник зобов’язаний виконувати свої функціональні обов’язки, визначені трудовою угодою. Робочий час – це час, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати свої трудові функції.

Норми робочого часу:

1) нормальна тривалість – 40 годин на тиждень;

2) скорочена тривалість:

а) для неповнолітніх (див. нижче);

б) для працівників, зайнятих на роботі зі шкідливими умовами праці, – не більш 36 годин на тиждень;

в) для жінок, що мають дітей у віці до 14 років чи дитину-інваліда, може встановлюватися скорочена тривалість робочого часу за рахунок власних коштів підприємств, в організацій;

3) неповний робочий час: на прохання вагітної жінки, жінки, що має дитину у віці до 14 років чи дитину-інваліда, жінки, що здійснює догляд за хворим членом сім’ї за медичним висновком, власник зобов’язаний установити неповний робочий день з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.

2.2.1.2. Ненормований робочий час, надурочні роботи, робота в нічний час

Для деяких категорій працівників установлений ненормований робочий час, що компенсується наданням додаткових відпусток.

Робота понад установлену тривалість робочого часу вважається надурочною і дозволяється у виняткових випадках. Оплачується така робота в подвійному розмірі і не повинна перевищувати для кожного працівника 120 годин у рік.

До надурочних робіт не залучаються:

- вагітні жінки;

- жінки, що мають дітей у віці до 3 років;

- особи, молодші 18 років;

- працівники, що навчаються в загальноосвітніх школах, професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.

Жінки, що мають дітей у віці від 3 до 14 років чи дитину-інваліда, а також інваліди залучаються до надурочних робіт за їх згодою.

Слід сказати і про роботу в нічний час. Таким вважається час з 10 годин вечора до 6 годин ранку.

Забороняється залучення до роботи в нічний час:

- вагітних жінок;

- жінок, що мають дітей у віці до 3 років;

- осіб молодше 18 років.