2.1. Трудовий договір

2.1.1. Поняття, предмет, методи трудового права

Право на працю – одне з основних соціально-економічних прав громадян. Трудові відносини регламентуються трудовим правом, основним нормативно-правовим актом якого є Кодекс законів про працю (КЗпП). КЗпП регулює трудові відносини працівників, рівних у трудових правах, усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності, а також осіб, що працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Трудове право – самостійна галузь права України, що регулює трудові і тісно з ними зв’язані відносини.

Предмет трудового права – суспільні відносини, що регулюються цією галуззю права, тобто трудові і тісно з ними зв’язані відносини.

Методи трудового права (прийоми і способи регулювання відносин):

1) імперативний, тобто метод владних розпоряджень;

2) диспозитивний, тобто договірний;

3) метод судового регулювання.

2.1.2. Трудовий договір: поняття, сторони

Працівник і власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган (далі коротко – власник) укладають трудовий договір. Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП трудовий договір – це угода між працівником і власником чи фізичною особою, за яким працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену даною угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективною договором і угодою сторін.

Сторони (суб’єкти) трудового договору – це, як видно з визначення, працівник і власник, а зміст трудового договору – права й обов’язки сторін.

Укласти трудовий договір може особа правосуб’єктна: правоздатна, дієздатна (розумово здорова, досягла певного віку). Вік, з якого можна укласти трудовий договір, – 16 років, але за згодою одного з батьків чи осіб, що їх замінюють, при наявності медичного дозволу – з 15 років; для підготовки молоді до праці допускається прийом на роботу учнів з 14 років.

Необґрунтована відмова в прийомі на роботу забороняється. При укладенні трудового договору слід надати наступні документи: паспорт (для неповнолітніх – свідоцтво про народження), трудову книжку (оформляється на першому місці роботи протягом перших п’яти днів), для звільнених зі Збройних Сил – військовий квиток; для певних професій – документ про освіту; для деяких місць роботи – медичну довідку.

При укладенні трудового договору забороняється вимагати відомості про партійну і національну приналежність, походження й інші документи, не передбачені законодавством (ст. 25 КЗпП).

2.1.3. Строки трудового договору, контракт

Строки трудового договору (ст. 23 КЗпП):

1) безстроковий, тобто укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, установлений за погодженням сторін;

3) такий, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір (ст.23 КЗОТ) укладається тільки у випадках, визначених законодавством, а не за бажанням власника, тобто він укладається, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника.

Особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін (ст. 21 КЗпП).