- •Кафедра правових і загальнонаукових дисциплін
- •Правознавство
- •Донецьк 2011
- •Ідентифікація навчальної дисципліни (модуля) «правознавство»
- •1. Дисципліна
- •Правознавство
- •2. Опис Змістовий модуль 1. Держава та право
- •3. Зв’язки з забезпечуючими дисциплінами
- •5. Бібліографія :
- •Тематичний план навчальної дисципліни (модулю) «Правознавство»
- •1.1. Теорія держави
- •1.1.1. Поняття та структура суспільства та держави
- •1.1.2. Класифікація держав (Форма держави)
- •1.2. Теорія права
- •1.2.1. Поняття, ознаки, функції та джерела права
- •1.2.2. Право й інші соціальні норми
- •Порівняння ознак правових й інших соціальних норм
- •1.2.3. Форми (джерела) права
- •1.2.4. Система права. Правова система
- •1.3. Правовідносини
- •1.3.1. Правовідносини, їх елементи
- •1.3.2. Правосуб’єктність
- •1.3. Конституційне право
- •1.3.1. Загальна характеристика галузі конституційного права України
- •1.3.1.1. Поняття, предмет, метод конституційного права
- •1.3.1.2. Джерела конституційного права України
- •1.3.1.3. Принципи конституційного права України
- •1.3.1.4. Конституція України: поняття, функції, юридичні властивості. Класифікація конституцій
- •1.3.1.5. Основні характеристики України як суверенної держави
- •1.3.1.6. Форма держави Україна
- •1.4. Основні права, свободи та обов’язки громадян України
- •1.4.1. Розвиток ідеї прав людини
- •1.4.2. Громадянські та політичні права
- •1.4.3. Економічні, соціальні та культурні права
- •1.4.4. Індивідуальні та групові права. Права меншин
- •1.4.5. Права та обов’язки громадянина в Конституції України
- •1.4.6. Вибори. Референдуми
- •1.4.6.1. Виборче право. Види виборів. Принципи виборчого права
- •Виборче право
- •1.4.6.2. Виборчі системи
- •1.4.6.3. Референдуми
- •2.1. Трудовий договір
- •2.1.1. Поняття, предмет, методи трудового права
- •2.1.2. Трудовий договір: поняття, сторони
- •2.1.3. Строки трудового договору, контракт
- •2.1.4. Випробування при прийнятті на роботу
- •2.1.5. Переведення на іншу роботу
- •2.1.6. Колективний договір
- •2.1.7. Підстави для припинення трудового договору:
- •2.1.8. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 кЗпП)
- •2.1.9. Розірвання трудового договору з ініціативи власника (ст.40 кЗпП)
- •2.2. Умови праці
- •2.2.1. Робочий час
- •2.2.1.1. Норми робочого часу
- •2.2.1.2. Ненормований робочий час, надурочні роботи, робота в нічний час
- •2.2.1.3. Праця неповнолітніх
- •“Робочий час неповнолітніх”
- •2.2.1.4. Охорона праці жінок
- •Глава xіі кЗпП містить норми, що охороняють працю жінок:
- •2.2.2. Час відпочинку
- •2.3. Трудова дисципліна
- •2.3.1. Поняття та значення трудової дисципліни. Заходи заохочення та стягнення
- •2.3.2. Заробітна плата
- •2.4. Трудові суперечки
- •2.4.1. Індивідуальні трудові спори
- •2.4.2. Колективні трудові спори
- •2. 4.3. Матеріальна відповідальність
- •3.1. Суб’єкти господарського права
- •3.1.1. Поняття, предмет та система господарського права України
- •3.1.2. Господарські правовідносини. Методи господарського права
- •3.1.3. Суб’єкти господарського права
- •3.2. Ліцензування і патентування
- •3.2.1. Загальні основи ліцензування підприємницької діяльності
- •3.2.2. Види господарської діяльності, що ліцензуються
- •3.2.3. Оформлення і переоформлення ліцензії
- •3.2.4. Анулювання ліцензії. Нагляд, контроль і відповідальність у сфері ліцензування
- •3.3. Правові основи підприємництва
- •3.3.1. Господарська діяльність, як основа підприємництва
- •3.3.2. Поняття та ознаки підприємництва
- •3.3.3. Види господарської діяльності
- •3.4. Цивільне законодавство
- •3.4.1. Поняття, принципи та джерела цивільного. Суб’єкти цивільного права
- •3.4.2. Цивільно-правові відносини
- •3.4.3. Фізична особа як суб‘єкт цивільного права
- •3.4.4. Особисті немайнові права фізичної особи
- •3.4.5. Юридична особа як суб’єкт цивільного права
- •3.4.6. Майнові права суб’єктів цивільного права
- •3.4.6.1. Право власності та його зміст. Форми права власності
- •3.4.6.2. Право інтелектуальної власності
- •3.4.6.3. Поняття спадщини та спадкування права власності
- •3.4.6.4. Цивільно-правовий захист власності
- •3.5. Угоди. Договори та їх види
- •3.5.1. Поняття зобов’язань. Підстави виникнення і припинення зобов’язань
- •3.5.2. Цивільно-правові правочини (угоди). Договори
- •3.5.3. Цивільно-правова відповідальність: поняття й особливості
- •4.1. Теорія злочину
- •4.1.1. Поняття, задачі кримінального права. Дія Кримінального Кодексу в просторі, у часі і по колу осіб
- •Дія Кримінального Кодексу в просторі, у часі і по колу осіб
- •4.1.2. Злочин, його ознаки
- •4.1.3. Класифікація злочинів
- •4.1.4. Стадії вчинення злочину (ст.Ст.13,14,15)
- •4.1.5. Склад злочину. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)
- •4.1.6. Вік кримінальної відповідальності
- •4.1.7. Вина й її форми
- •Форми вини
- •4.1.8. Співучасть у злочині
- •4.1.9. Обставини, що виключають злочинність діяння
- •4.2. Теорія покарання
- •4.2.1. Покарання і його види
- •4.2.2. Види покарань
- •4.2.3. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх (розділ хv кк)
- •4.3. Адміністративне право
- •4.3.1. Поняття, предмет, метод та система адміністративного права України
- •4.3.2. Виконавча влада, державне управління та адміністративне право
- •4.3.3. Адміністративно-правові відносини: поняття, види, структура та основні риси
- •4.3.4. Адміністративне правопорушення, його склад
- •4.3.5. Поняття і основні риси адміністративної відповідальності
3.1. Суб’єкти господарського права
3.1.1. Поняття, предмет та система господарського права України
На сучасному етапі розвитку системи права України господарське право є самостійною галуззю права яка регулює суспільні відносини у сфері економіки та господарювання.
Формування цієї галузі права проходило у складних умовах розвитку економіки України як самостійної держави. Після набуття Україною самостійності та перебудови різноманітних суспільних відносин, реформування та формування нових суспільно-економічних відносин, виникнення різних негативних процесів в економіці і функціонування великої кількості роздрібнених законодавчих актів, що регулювали господарські відносини, обумовили необхідність систематизації цього законодавства і формування окремої галузі права, яка повинна була стабілізувати і регулювати ці процеси.
Господарське право є комплексною галуззю права, тому що воно містить в собі правові норми цивільно-правового, адміністративного та фінансово-правового характеру, які регулюють господарську діяльність та господарські правовідносини, що виникають між фізичними та юридичними особами. Господарське право у системі права України виступає важливим інструментом регулювання державою різноманітних економіко-господарських процесів у суспільстві, здійснення підприємницької та некомерційної діяльності суб’єктами господарювання. Воно відрізняється від інших галузей права специфікою предмету, методу регулювання, суб’єктом правовідносин тощо.
Як галузь права, господарське право набуло певної завершеності після прийняття Верховною Радою України 16 січня 2003 року Господарського кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року1 і виступає одним із основних джерел цієї галузі права. Так, у фабулі цього документу зазначено, що «Господарський кодекс України встановлює у відповідності з Конституцією України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності».
Предметом господарського права є правовідносини, які виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Зміст предмета господарського права складається з двох понять: «організація господарської діяльності» та «здійснення господарської діяльності». Це означає, що господарське право вивчає та регулює широкий комплекс суспільних відносин, які виникають під час організації та здійснення господарської діяльності суб’єктами підприємництва, державними, приватними, кооперативними, громадськими організаціями та установами, які наділені відповідно до чинного законодавства певними повноваженнями, правами і обов’язками та юридичною відповідальністю за свої дії.
Метою правового регулювання цих відносин є забезпечення зростання ділової активності суб’єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цих засадах підвищення ефективності суспільного виробництва, затвердити відповідний суспільний господарський порядок в економічній системі України та сприяння її гармонізації з іншими економічними системами2.
Таким чином, господарське право – це галузь права, яка являє собою сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері державного управління економікою, а також організації та здійснення господарської діяльності суб’єктами господарювання.
Господарське право має власну систему. Система господарського права – це внутрішня побудова цієї галузі, яка характеризується послідовним розміщенням основних елементів – правових норм та інститутів, що її утворюють. Вона складається із двох частин – загальної та особливої.
Загальна частина господарського права об’єднує норми що визначають предмет правового регулювання, закріплюють основні принципи господарської діяльності та її державного регулювання, визначають правове становище суб’єктів господарських правовідносин та їх майнову основу господарювання, форми та види господарської діяльності, загальний порядок створення, функціонування та припинення діяльності суб’єктів господарювання, а також визначають їх види, регулюють договірні відносини у господарській діяльності та порядок юридичної відповідальності суб’єктів господарських правовідносин за правопорушення у сфері господарювання.
Особлива частина господарського права містить норми, що регулюють правові відносини в окремих галузях господарювання, визначають загальні положення зовнішньоекономічної господарської діяльності та порядок здійснення господарської діяльності у зонах зі спеціальними режимами господарювання.
Зміст загальної та особливої частин господарського права полягає у їх взаємозалежності і складає єдине ціле. Тобто, норми загальної частини застосовуються до всіх інститутів особливої частини і саме вони визначають загальний порядок функціонування суб’єктів господарських правовідносин в усіх галузях і напрямках господарської діяльності.
Система господарського права складається, також, з господарсько-правових інститутів. Господарсько-правовий інститут – це сукупність правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини, тісно пов’язані з господарськими правовідносинами (наприклад, біржова діяльність, художні промисли, інноваційна діяльність тощо).
Як комплексна галузь права, господарське право має тісний зв’язок з іншими, суміжними галузями права. Визначення цих зв’язків важливо для характеристики соціальної ролі і особливостей господарського права, шляхів його вдосконалення та підкреслює комплексність цієї галузі права.
Господарське право досить тісно пов’язане з конституційним правом, яке становить основу всіх галузей права, включаючи й господарське. Предметом конституційного права є передусім суспільні відносини, які складаються у зв’язку із здійсненням функцій держави, діяльністю органів державної влади, реалізацією конституційних прав громадян і т. ін. Конституційні положення закріплюють роль держави та її органів виконавчої влади в управлінні економікою, підстави взаємовідносин у господарській діяльності держави та суб’єктів господарювання, важливі принципи їх формування і діяльності. Таким чином, приписи норм конституційного права слугують вихідною основою для норм господарського права, які регулюють різноманітну і повсякденну господарську діяльність усіх суб’єктів господарських правовідносин. В нормах господарського права розвиваються і деталізуються положення Конституції України та інших джерел конституційного права щодо державного управління економікою, організації та здійснення господарської діяльності учасників господарських відносин.
Найбільш тісний зв’язок спостерігається між господарським правом і цивільним правом, передусім тому, що ці галузі регулюють відносини майнового характеру. Проте норми цивільного права стосуються майнових відносин, в яких сторони є рівноправними, а норми господарського права у майнових відносинах передбачають і положення, коли сторони не є рівними (наприклад, майнові відносини між орендодавцем та орендарем).
Господарське право межує з фінансовим правом, яке регулює відносини, що складаються у процесі фінансової, кредитно-фінансової, податкової діяльності держави та інших суб’єктів господарювання. Для регулювання цих відносин використовується метод владного припису (прямого наказу), який також використовується і господарським правом. Однак фінансове право визнане самостійною галуззю, оскільки регулювання мобілізації, розподілу та використання грошової маси в державних інтересах має велике значення і характеризується специфічними особливостями.
Господарське право пов’язане з низкою норм кримінального права та норм адміністративного права, які передбачають відповідальність за правопорушення у сфері господарської діяльності.
Відмежування господарського права від інших галузей, що так чи інакше з ним пов’язані, характеризує його самостійне значення і, водночас, співвідношення господарського права з іншими суміжними галузями права свідчить про їх взаємозв’язок в єдиній системі права.