- •Кафедра правових і загальнонаукових дисциплін
- •Правознавство
- •Донецьк 2011
- •Ідентифікація навчальної дисципліни (модуля) «правознавство»
- •1. Дисципліна
- •Правознавство
- •2. Опис Змістовий модуль 1. Держава та право
- •3. Зв’язки з забезпечуючими дисциплінами
- •5. Бібліографія :
- •Тематичний план навчальної дисципліни (модулю) «Правознавство»
- •1.1. Теорія держави
- •1.1.1. Поняття та структура суспільства та держави
- •1.1.2. Класифікація держав (Форма держави)
- •1.2. Теорія права
- •1.2.1. Поняття, ознаки, функції та джерела права
- •1.2.2. Право й інші соціальні норми
- •Порівняння ознак правових й інших соціальних норм
- •1.2.3. Форми (джерела) права
- •1.2.4. Система права. Правова система
- •1.3. Правовідносини
- •1.3.1. Правовідносини, їх елементи
- •1.3.2. Правосуб’єктність
- •1.3. Конституційне право
- •1.3.1. Загальна характеристика галузі конституційного права України
- •1.3.1.1. Поняття, предмет, метод конституційного права
- •1.3.1.2. Джерела конституційного права України
- •1.3.1.3. Принципи конституційного права України
- •1.3.1.4. Конституція України: поняття, функції, юридичні властивості. Класифікація конституцій
- •1.3.1.5. Основні характеристики України як суверенної держави
- •1.3.1.6. Форма держави Україна
- •1.4. Основні права, свободи та обов’язки громадян України
- •1.4.1. Розвиток ідеї прав людини
- •1.4.2. Громадянські та політичні права
- •1.4.3. Економічні, соціальні та культурні права
- •1.4.4. Індивідуальні та групові права. Права меншин
- •1.4.5. Права та обов’язки громадянина в Конституції України
- •1.4.6. Вибори. Референдуми
- •1.4.6.1. Виборче право. Види виборів. Принципи виборчого права
- •Виборче право
- •1.4.6.2. Виборчі системи
- •1.4.6.3. Референдуми
- •2.1. Трудовий договір
- •2.1.1. Поняття, предмет, методи трудового права
- •2.1.2. Трудовий договір: поняття, сторони
- •2.1.3. Строки трудового договору, контракт
- •2.1.4. Випробування при прийнятті на роботу
- •2.1.5. Переведення на іншу роботу
- •2.1.6. Колективний договір
- •2.1.7. Підстави для припинення трудового договору:
- •2.1.8. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 кЗпП)
- •2.1.9. Розірвання трудового договору з ініціативи власника (ст.40 кЗпП)
- •2.2. Умови праці
- •2.2.1. Робочий час
- •2.2.1.1. Норми робочого часу
- •2.2.1.2. Ненормований робочий час, надурочні роботи, робота в нічний час
- •2.2.1.3. Праця неповнолітніх
- •“Робочий час неповнолітніх”
- •2.2.1.4. Охорона праці жінок
- •Глава xіі кЗпП містить норми, що охороняють працю жінок:
- •2.2.2. Час відпочинку
- •2.3. Трудова дисципліна
- •2.3.1. Поняття та значення трудової дисципліни. Заходи заохочення та стягнення
- •2.3.2. Заробітна плата
- •2.4. Трудові суперечки
- •2.4.1. Індивідуальні трудові спори
- •2.4.2. Колективні трудові спори
- •2. 4.3. Матеріальна відповідальність
- •3.1. Суб’єкти господарського права
- •3.1.1. Поняття, предмет та система господарського права України
- •3.1.2. Господарські правовідносини. Методи господарського права
- •3.1.3. Суб’єкти господарського права
- •3.2. Ліцензування і патентування
- •3.2.1. Загальні основи ліцензування підприємницької діяльності
- •3.2.2. Види господарської діяльності, що ліцензуються
- •3.2.3. Оформлення і переоформлення ліцензії
- •3.2.4. Анулювання ліцензії. Нагляд, контроль і відповідальність у сфері ліцензування
- •3.3. Правові основи підприємництва
- •3.3.1. Господарська діяльність, як основа підприємництва
- •3.3.2. Поняття та ознаки підприємництва
- •3.3.3. Види господарської діяльності
- •3.4. Цивільне законодавство
- •3.4.1. Поняття, принципи та джерела цивільного. Суб’єкти цивільного права
- •3.4.2. Цивільно-правові відносини
- •3.4.3. Фізична особа як суб‘єкт цивільного права
- •3.4.4. Особисті немайнові права фізичної особи
- •3.4.5. Юридична особа як суб’єкт цивільного права
- •3.4.6. Майнові права суб’єктів цивільного права
- •3.4.6.1. Право власності та його зміст. Форми права власності
- •3.4.6.2. Право інтелектуальної власності
- •3.4.6.3. Поняття спадщини та спадкування права власності
- •3.4.6.4. Цивільно-правовий захист власності
- •3.5. Угоди. Договори та їх види
- •3.5.1. Поняття зобов’язань. Підстави виникнення і припинення зобов’язань
- •3.5.2. Цивільно-правові правочини (угоди). Договори
- •3.5.3. Цивільно-правова відповідальність: поняття й особливості
- •4.1. Теорія злочину
- •4.1.1. Поняття, задачі кримінального права. Дія Кримінального Кодексу в просторі, у часі і по колу осіб
- •Дія Кримінального Кодексу в просторі, у часі і по колу осіб
- •4.1.2. Злочин, його ознаки
- •4.1.3. Класифікація злочинів
- •4.1.4. Стадії вчинення злочину (ст.Ст.13,14,15)
- •4.1.5. Склад злочину. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)
- •4.1.6. Вік кримінальної відповідальності
- •4.1.7. Вина й її форми
- •Форми вини
- •4.1.8. Співучасть у злочині
- •4.1.9. Обставини, що виключають злочинність діяння
- •4.2. Теорія покарання
- •4.2.1. Покарання і його види
- •4.2.2. Види покарань
- •4.2.3. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх (розділ хv кк)
- •4.3. Адміністративне право
- •4.3.1. Поняття, предмет, метод та система адміністративного права України
- •4.3.2. Виконавча влада, державне управління та адміністративне право
- •4.3.3. Адміністративно-правові відносини: поняття, види, структура та основні риси
- •4.3.4. Адміністративне правопорушення, його склад
- •4.3.5. Поняття і основні риси адміністративної відповідальності
3.4.5. Юридична особа як суб’єкт цивільного права
У цивільних правовідносинах беруть участь не тільки громадяни (фізичні особи), а й тисячі різноманітних соціальних утворень. Це можуть бути державні, комунальні, кооперативні, приватні підприємства та установи, господарські товариства, фермерські господарства, громадські організації тощо. Але такими вони стають лише за умови, що вони відповідають встановленим у законі вимогам, тобто є юридичними особами.
Юридична особа – це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем у суді.
Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту державної реєстрації. Цивільна правоздатність юридичної особи має універсальний характер, є загальною. Це означає, що обсяг її прав та обов’язків не залежить від мети її діяльності, системи органів управління, місцезнаходження та інших факторів.
Ознаками юридичної особи є:
- організаційна єдність. Юридична особа має певну структуру (відділи, управління, цехи, інші підрозділи), керівництво, певну мету і завдання (закріплені статутом, засновницьким договором або іншим установчим документом);
- наявність відокремленого майна. Організація повинна мати своє майно, відокремлене від майна засновників або інших юридичних осіб. Юридична особа володіє ним за правом власності, повного господарського відання (це стосується державних підприємств) чи оперативного управління (це стосується казенних підприємств — таких, які не можуть бути приватизовані). Крім того, юридична особа повинна мати самостійні фінансові документи (баланс чи кошторис, рахунок у банку);
- самостійна майнова відповідальність. Юридична особа сама відповідає за правочинами, що укладаються нею, за борги та інші зобов’язання. Наприклад, держава не відповідає за борги державних підприємств;
- участь у цивільному обігу від свого імені. Юридична особа має власне найменування, закріплене державною реєстрацією. Вона має право набувати права й обов’язки, визначені її статутом чи іншим установчим документом. Наприклад, юридична особа має право набувати майно, особисті немайнові права, укладати будь-які правочини;
- здатність бути позивачем і відповідачем у суді. Від свого імені юридична особа має право бути учасником судового чи господарського процесу.
Залежно від порядку створення юридичні особи поділяють на два види:
юридичні особи приватного права. Вони створюються фізичними та юридичними особами на підставі установчих документів;
юридичні особи публічного права. Такі юридичні особи створюються за рішенням державних органів (наприклад, за розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим) або органів місцевого самоврядування.
Юридичні особи можуть існувати в різних організаційно-правових формах, передусім у формах товариств і установ.
3.4.6. Майнові права суб’єктів цивільного права
3.4.6.1. Право власності та його зміст. Форми права власності
Право власності є центральним інститутом цивільного права. Право власності має конституційне закріплення. Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Цивільний кодекс визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном:
Право володіння – це можливість фактичного (фізичного) утримання речі поєднане з можливістю власника впливати на річ. Цивільне законодавство передбачає володіння законне і незаконне:
Законне володіння належить власнику майна чи іншій особі на підставі договірних відносин (найма, підряду, комісії), а також у силу адміністративного акта (наприклад, розпорядження органів опіки і піклування) або на підставі, передбаченій у законі.
Незаконне – це володіння майном без правових підстав. Якщо особа не знає, що володіє майном незаконно, то таке володіння визнається добросовісним незаконним володінням. Якщо володар майна знає або повинен знати про незаконність свого володіння, то воно називається недобросовісним незаконним володінням.
Право користування – це можливість одержання з речі корисних властивостей для задоволення потреб власника чи інших осіб. Як і володіння, користування може бути законним і незаконним. Законним користувачем може бути не лише власник, а й інші особи.
Право розпорядження – це можливість визначити юридичну і/або фактичну долю речі. Власник має право продати, обміняти, подарувати належну йому річ.
Повноваження щодо користування, володіння і розпорядження виникають у власника одночасно з виникненням права власності та у сукупності можуть належать тільки власникові й нікому іншому.
Цивільний кодекс України встановив такі форми права власності: право власності українського народу, приватна, державна і комунальна.
Суб’єктами права власності українського народу є народ України, від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Об’єктами права власності українського народу є земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони.
Суб’єктами права державної власності є держава в особі уповноважених на це державних органів. Об’єктами права державної власності може бути будь-яке майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі.
Суб’єктами права комунальної власності є територіальні громади та органи місцевого самоврядування. Згідно з Конституцією України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності, утворюють, реорганізують і ліквідують комунальні підприємства, організації та установи, а також здійснюють контроль за їхньою діяльністю. Об’єктами права комунальної власності можуть бути рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, земля, природні ресурси, а також підприємства, установи, організації, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування.
Суб’єктами права приватної власності є фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), а також юридичні особи (підприємства, організації, установи). Об’єктами права приватної власності можуть бути підприємства, будівлі, транспортні засоби, гроші, цінні папери та ін., а також результати інтелектуальної, творчої діяльності, в тому числі твори науки, літератури і мистецтва, винаходи і відкриття. Різновидом приватної власності є спільна власність – власність кількох осіб на майно. Вартість і кількість майна, яке може бути в приватній власності, законом не обмежується.