- •Кратологія як наука і система знань про владу. Необхідність самостійної науки про владу.
- •2. Влада як глобальний соціокультурний феномен і як предмет і об'єкт науки. Двадцять ознак чистої влади.
- •Становлення знань про владу в історії зарубіжної соціально-політичної та філософської думки
- •Проблеми влади і науки про владу в історії вітчизняної думки
- •6. Система кратології. Базові області кратології.
- •7. Загальна кратологія.
- •8. Теоретична кратологія
- •9. Практична кратологія
- •10. Порівняльна кратологія
- •11. Типологія влади.
- •12. Влада і політика.
- •13. Розділення влад
- •14.Представницька, законодавча, виконавча, судова влада.
- •15. Установча, виборна, інформаційна, контрольна влада.
- •16. Влада в основних сферах життя суспільства (економічна, соціальна, політична, духовна).
- •17. Влада і вибори. Електоральний процес.
- •18. Недержавні види влади
- •19. Держава і державна влада
- •21. Сучасна державна влада і принципи розділення влад
- •22. Політичні і громадські організації, їхня взаємодія зі структурами влади.
- •23. Суть, зміст і складові системи державної влади.
19. Держава і державна влада
Держава — це зосередження, що забезпечує політичне життя народу(Арістотель)
Держава — це знаряддя, інструмент політичної влади (яка, проте, здійснюється не тільки за допомогою держави). Державна влада — публічно-політичні, вольові (керівництва — підкорення) відносини, що утворюються між державним апаратом і суб'єктами політичної системи суспільства на підґрунті правових норм, зі спиранням, у разі потреби, на державний примус. Державна влада відносно самостійна і складає основу функціонування державного апарату.
У різних суспільствах і державах характер влади відрізняється: в одних «керівництво» з боку держави означає пряме насильство, в інших — прихований примус, у третіх — організацію і переконання. Має місце й поєднання різних засобів здійснення державної волі.
Панування, систематичне насильство, примус — влада антидемократична.
Переконання, авторитет, служіння суспільству, дотримання загальнолюдських цінностей — влада демократична.
Будь-яка державна діяльність потребує керівництва, керівництво — влади, а будь-яка влада — легітимності. Ознаки (риси) державної влади:
1) публічна влада — виступає від імені всього суспільства (народу), має «публічну» основу своєї діяльності (казенне майно, власні прибутки, податки);
2) апаратна влада — концентрується в апараті, системі органів держави і через ці органи здійснюється
3) верховна влада — юридичне уособлює загальнообов'язкову волю всього суспільства, має у своєму розпорядженні монопольне право видавати закони і спиратися на апарат примусу як на один із засобів дотримання законів та інших правових актів;
4) універсальна влада — поширює владні рішення на усе суспільство: вони є загальнообов'язковими для всіх колективних і індивідуальних суб'єктів;
5) суверенна влада — відділена від інших видів влади усередині країни (від партійної, церковної та ін., від влади інших держав). Вона незалежна від них і має виключне монопольне становище у сфері державних справ;
6) легітимна влада — юридичне (конституційне) обгрунтована і визнана народом країни, а також світовою спільнотою. Наприклад, представницькі органи набувають легітимності в результаті проведення виборів, передбачених і регламентованих законом.
Нелегітимна влада вважається узурпаторською. Узурпацією є порушення правових процедур при проведенні виборів або їх фальсифікація. Зловживання легітимною владою, тобто використання її в протизаконних цілях на лихо суспільству і державі, перевищення владних повноважень, є також узурпацією влади.
Легітимність (у широкому розумінні) — це визнання правомірності державної влади населенням і міжнародним співтовариством. Визнання законності її походження і способу встановлення означає одержання владою кредиту довіри з боку народу, згоду народу підкорятися. У вузькому розумінні — це визнання законності влади, утворення її відповідно до процедури, передбаченої правовими нормами. Вимога легітимності виникла як реакція проти насильницької зміни влади в державі, усвідомлення суспільством переваги порядку і стабільності над порушенням загальновизнаних норм, захопленням влади силою. Є дві позиції в розумінні легітимності влади: 1) ліберально-демократична позиція полягає у визнанні влади, що сформувалася в результаті демократичних процедур; 2) прагматична позиція віддає перевагу влади не стільки виборній, скільки здатній опанувати складну ситуацію і підтримувати в суспільстві порядок.
7) легальна влада — узаконена у своїй діяльності, в тому числі у застосуванні сили в межах держави (наявність спеціально створених органів для утримання влади і втілення її рішень у життя). Легальність — це юридичне вираження легітимності: здатність втілюватися в нормах права, функціонувати в межах закону. Діяльність легальної влади спрямована на стабілізацію суспільства. Нелегальна влада (наприклад, мафіозна, злочинна) діє поза рамками закону, вносить беззаконня і безладдя до суспільства.
20. Місцева влада (місцеве самоврядування)
Місцеве самоврядування як засада конституційного ладу виступає одним із найважливіших принципів організації і функціонування влади в суспільстві тадержаві та є необхідним атрибутом будь-якого демократичного ладу.
Важливо наголосити, що самоврядування як участь громадян в управлінні може успішно функціонувати лише в тому випадку, коли вже існують елементи громадянського суспільства і самоорганізації.
Місцеве самоврядування виступає в якості:
- по-перше, відповідної засади конституційного ладу ;
- по-друге, специфічної форми народовладдя;
- по-третє, права жителів відповідної територіальної одиниці (територіальної громади) на самостійне вирішення питань місцевого значення.
Як специфічна форма реалізації належної народові влади місцеве самоврядування:
1) має особливого суб'єкта - територіальну громаду, тобто жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста. Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування безпосередньо та через органи місцевого самоврядування;
2) займає окреме місце в політичній системі (в механізмі управління суспільством та державою).
Взаємозв'язок місцевого самоврядування з державою досить тісний і знаходить свій вияв у тому, що, по-перше, і місцеве самоврядування, і державна влада мають єдине джерело - народ ; по-друге, органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади і стан їх реалізації контролюється відповідними органами виконавчої влади.
3) має особливий об'єкт управління - питання місцевого значення, перелік яких у вигляді предметів відання органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено у выдповыдних законах.
Таке становище місцевого самоврядування в політичній системі дозволяє характеризувати його як самостійну (поряд з державною владою) форму публічної влади - публічну владу територіальної громади.
Основні принципи місцевого самоврядування:
- народовладдя, що означає, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ, що здійснює її безпосередньо та через органи державної влади і місцевого самоврядування;
- законність в організації та діяльності інституцій місцевого самоврядування, що підкріплено законодавством ;
- гласність, що забезпечує прозору діяльності органів місцевого самоврядування і систематичну інформацію населення про неї;
- виборність: органи місцевого самоврядування формуються шляхом вільних виборів, що здійснюються на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням. Сучасна демократична держава має не тільки визнавати можливість існування у ній місцевого самоврядування, а й усіляко підтримувати його та сприяти подальшому розвитку, оскільки без нього сьогодні неможливо уявити громадянське суспільство взагалі.