17. Влада і вибори. Електоральний процес.

Виборче право покликане забезпечити у разі необхідності нормальну передачу державної влади від однієї політичної сили до іншої в результаті виборів, гарантуючи при цьому збереження політичного нейтралітету з боку держслужбовців та недопущення перетворення їх на заручників політичного курсу тієї чи іншої партії, що прийшла до влади.

Прямі вибори – такий порядок проведення виборів, за якого виборці прямо і безпосередньо обирають депутатів у представницькі органи влади.

Однак виборами справа не завершується. Нині широко застосовуються плебісцити та референдуми.

Плебісцит (англ. plebiscite, від лат. plebiscitum — народне рішення) – в стародавньому світі постанови, що приймалися зборами плебеїв. Нині це один з видів всенародного обговорення, народного голосування, референдуму.

Референдум(від лат. referendum — те, що має бути повідомлене, передане) – всенародне голосування, що має на меті виявити суспільну думку для прийняття остаточного рішення з приводу того чи іншого питання, що життєво важливе для держави.

Вибори – спосіб формування органів влади і управління шляхом делегування громадянами владних функцій та повноважень окремим особам чи групам людей.

Стадії виборчого процесу:

1. Призначення виборів

2. Нарізка виборчих округів

3. Утворення виборчих дільниць

4. Формування виборчих органів

5. Реєстрація виборців

6. Висування кандидатів

7. Реєстрація кандидатів

8. Передвиборча агітація

9. Проведення голосування

10. Підрахування голосів і встановлення підсумків голосування

11. Можливий другий тур або нове голосування

12. Підсумкове визначення та опублікування результатів

13. Можливе опротестування виборів.

Стадії (інша класифікація):

1 Підготовча

2 Висування та реєстрація кандидатів

3 Агітація

4 Голосування та підсумки.

18. Недержавні види влади

Політична влада здійснюється не тільки державою, а й іншими політичними інститутами — політичними партіями, громадськи­ми організаціями, засобами масової інформації, органами місце­вого самоврядування. Відповідно виокремлюються влада держа­ви, політичних партій, громадських організацій, засобів масової інформації («четверта влада»), органів місцевого самоврядуван­ня як форми політичної влади. На відміну від державної влади, яка здійснюється спеціальним апаратом, має загальний характер і поширюється на всю територію держави і суспільство в цілому, влада політичних партій і громадських організацій здійснюється лише в межах цих партій та організацій, а влада органів місце­вого самоврядування поширюється лише на певну частину тери­торії держави. Якщо державна влада здійснюється спеціальним апаратом, то політична влада у недержавних формах здійснюєть­ся значною мірою на громадських засадах.

Норми права як засіб регулювання суспільних відносин і здій­снення політичної влади передбачають наявність примусу щодо їх дотримання. Носієм такого примусу є лише держава, інші по­літичні інститути легальний примус застосовувати не можуть (органи місцевого самоврядування примус можуть застосовува­ти тільки у разі делегування державою їм відповідних функцій і повноважень).