83.Перехід до гуманітарної педагогічної парадигми в Україні (початок 90–х років хх ст.) та її суть.

Педагогічна парадигма-сукупність теоретичних і методологічних підходів, що визначають систему освіти, втілювану в науці й практиці на конкретному історичному етапі. Отже, парадигма є моделлю певної освітньої системи. Від початку 1990-х років відбувається перехід до гуманітарної педагогічної парадигми, що супроводжується посиленням тенденції університетизації освіти, запровадженням багатоступеневої моделі підготовки фахівців та ін.На відміну від етапу професійно-технологічної педагогічної парадигми, новітній етап у підготовці фахівців соціально-освітньої сфери визначаємо як час гуманітарних технологій. Гуманітарна педагогічна парадигма включає академічну і професійно_технологічну, передбачає участь викладача лише в ролі організатора освітнього процесу. Основним засобом відносин виступає діалог. Результатом подібного типу відносин виявляється новий досвід самоосвіти і самовиховання. Формуються не знання і не професійні вміння, а людина як суб’єкт самопізнання і власного досвіду.

84.Система вищої освіти в Україні (1991 р. – дотепер): особливості та перспективи розвитку.

Законодавчою базою трансформації освіти після проголошення незалежності в Україні став демократичний Закон про освіту (червень 1991 р.). Він задекларував гуманізацію і демократизацію вищої школи, уможливив появу нових навчальних закладів різного типу і форм власності, перехід державних вузів на частково платну систему навчання, запровадив систему освітніх та освітньо–кваліфікаційних рівнів вищої освіти. Утворене указом Президента у грудні 1991 р. об’єднане Міністерство чимало зробило для ліквідації державної монополії на надання освітніх послуг та розвитку автономії освітніх закладів. Саме тоді почали масово виникати недержавні вищі навчальні заклади. Наступним кроком стали розробка та ухвалення Державної національної програми “Освіта. Україна ХХІ століття” (1993 рік).

У цей час в Україні діє система вищої освіти, відповідно до якої існує три освітньо-кваліфікаційних рівня вищої освіти, кожен з яких передбачає оволодіння відповідною освітньо-професійною програмою:        - молодший спеціаліст (неповна вища освіта) - це освітньо-кваліфікаційний рівень, який передбачає набуття компетенцій для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад.

     - бакалавр (базова вища освіта) - це освітньо-кваліфікаційний рівень, який передбачає набуття компетенцій для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад.

     -магістр та спеціаліст (повна вища освіта) - це освітньо-кваліфікаційний рівень, який передбачає набуття компетенцій для виконання завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад працівників підприємств, або первинних посад наукових та науково-педагогічних працівників.   

85.Вища педагогічна освіта в Україні (1991 р. – дотепер): стан і перспективи розвитку.

На початок 1997р. в ній було задіяно близько одного мільйона педагогічних працівників: 260 тис. вихователів дошкільної сфери; 550 тис. педагогічних працівників початкової та середньої школи; решта - викладачі педагогічних навчальних закладів та системи перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників народної освітиСистема педагогічної освіти в Україні на цей час вміщувала: 14 університетів, 4 педагогічні університети, 23 педагогічні інститути, 9 педагогічних коледжів, 23 педагогічні училища. Сфера підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників народної освіти вміщує Український інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти, 27 регіональних інститутів удосконалення вчителів та інститутів післядипломної освіти, 30 факультетів (центрів) перепідготовки при університетах, педагогічних університетах та педагогічних інститутах.

Станом на жовтень 2011 в Україні підготовка педагогічних працівників здійснюється у

• 24 класичних, 25 педагогічних, гуманітарних і гуманітарно-педагогічних університетах,

• 2 академіях

• 4 інститутах,

• 47 педагогічних коледжах та училищах

• 9 індустріально-педагогічних технікумах.

Починаючи з 2007 року, випускникам вищих навчальних закладів, які здобули освіту за напрямами і спеціальностями педагогічного профілю та уклали угоду на строк, не менший, як три роки, про роботу в загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, надається одноразова адресна грошова допомога в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

Станом на 2011 найбільш актуальними є питання:

• вдосконалення системи відбору молоді на педагогічні спеціальності, розширення цільового прийому та запровадження підготовки вчителя на основі договорів;

• оптимізація мережі вищих навчальних закладів та закладів післядипломної педагогічної освіти з метою створення умов для безперервної освіти педагогічних працівників;

• розробка системи заходів задля підвищення престижності педагогічної праці, визначення її пріоритету у державній політиці розвитку суспільства.