46. Система та характерні тенденції розвитку вищої освіти в Україні у другій половині хіх ст. – на початку хх ст. У контексті суспільно-політичних, соціально-економічних, педагогічних чинників.

Відповідно до прийнятого у 1864 р. «Статуту гімназії і прогімназії», встановлювалися класичні та реальні гімназії (замість повітових училищ) — неповні середні навчальні заклади. В Україні гімназії поширювалися повільно. Класичні гімназії готували до вступу до ун.Навчалися дворяни-чоловіки. Реальні гімн.не давали права до вступу до ун.Стан вищої освіти в Україні був також вкрай незадовільний. На початку XX ст. усі вищі навчальні заклади зосереджувалися лише в Києві, Харкові, Одесі й Катеринославі.1872р. реальні гімн.перетвор. на реальн. Училища. 1874р.-статут про жін.гімн., на останньому році навчання випускниці одержували пед.освіту. Це були спеціально пед-чні класи,де дівчата одержували звання домашнього педагога(до 1917 року).

47.Система педагогічної освіти в структурі класичних університетів (Київський, Харківський, Одеський, Ніжинський історико-філологічний інститут кн. Безбородька): історія та напрями діяльності.

Педагогічний інститут при Харківському університеті. На початку ХХ ст. інститут мав три факультети: історико-філологічний, фізико-математичний та юридичний. Навчальний процес обслуговували 25 кафедр. До програми викладання в інституті входили елементи геометрії із застосуванням до господарської архітектури, фізика та історія. З 1842 р. було відведено більше часу для занять музикою, італійськими співами та рукоділлям. Науками, мистецтвом, рукоділлям займалися 45 пансіонерок і 20 вихованок; вони вивчали різні види шиття, його особливості; вчилися смачно готувати їжу тощо. Усі ці знання вони одержували за три роки. Головна мета інститутського виховання – дати бідним дівчаткам освіту, необхідні навички у рукоділлі, завдяки яким вони після випуску змогли б забезпечити собі існування навчанням дітей або працею.

Педагогічний інститут при Київському університеті.Педагогічний інститут був закладом закритого типу і вважався самостійним навчальним закладом. Окрім обов’язкових предметів, освоювали ґрунтовний курс педагогіки, писали випускні роботи, проходили педагогічну практику. .1858р.- постанова про підготовку до вчителювання студентів в ун. Св.Володимира.При ун.створювалися 2-річні пед.курси.

НІЖИНСЬКИЙ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА. Відкритий в Ніжині 14 вересня 1875 на базі Юрид. ліцею кн. Безбородька як вищий навч. заклад для підготовки викладачів класичних мов та історії для г-зій. Був другою (після Петерб. історико-філол. ін-ту) вищою пед. школою загальнодерж. значення.До новоствореного ін-ту входила і г-зія. За розпорядженням міністра нар. освіти для гімназистів 5—8-го класів, які будуть вступати до ін-ту, надавалося 30 стипендій. На ці стипендії могли претендувати й учні ін. г-зій Російської імперії. Усі студенти проживали в приміщенні ін-ту й перебували на повному казенному утриманні. Навчання тривало 4 роки. За отримання на екзаменах однієї незадовільної оцінки студент втрачав право переводу на вищий курс, а за 2 — виключався з ін-ту. З 1911 набиралися студенти, які навчалися на свій кошт.Випускники направлялися вчителями в різні навч. заклади згідно з місцями, визначеними департаментом нар. освіти.

Вищі педагогічні курси (1860–1867)

Педагогічні курси в навчальних округах мали дворічний термін навчання і п'ять профілів підготовки в залежності від спеціальності вчителів, при цьому для всіх однаково обов'язковим було вивчення невеликих курсів педагогіки з дидактикою. Заняття на курсах носили теоретичний і практичний характер. Кожен, хто закінчив курси зобов'язаний був написати і захистити «дисертацію» на задану тему і прочитати одну спробну лекцію. Крім того, у процесі навчання кожен слухач (він називався кандидатом) повинний був представити в піклувальну раду два твори – наукового і педагогічного змісту. Кандидати, що виявили особливі успіхи, одержували можливість на заміщення посад бакалаврів і доцентів в університеті; кандидати, що мали середні успіхи, спрямовувалися в середні навчальні заклади, а результати, що показали не цілком задовільні, визначалися на місця вчителів повітових училищ із правом наступного перекладу на роботу в гімназії на основі додаткового конкурсу.

Вищі жіночі курси ((1878–1887-1888)

На київських курсах було 2 відділення: словесно-історичне або історико-філософське і фізико-математичне. Навчання проводилося виключно на кошти від сплати за заняття і на суспільні пожертвування До того ж, на Київських ВЖК, крім загальних лекцій з історії та теорії педагогіки,читалися, на відміну від університету, курси методик викладання історії, мов, математики. Курс навчання, спочатку дворічний, до 1881 року був поступово розширений до чотирилітнього. У 1878-1886 роках Курси готували до педагогічної діяльності, їх відвідували понад тисячу слухачок. Навчальні плани Курсів відповідали університетським.