3.Баланс комерційного банку та інші форми синтетич­ного обліку

На основі плану рахунків комерційні банки складають баланс. Баланс – це основна форма фінансової звітності.

Бухгалтерський баланс — це звіт про фінансовий стан банку, який відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на певну дату. Баланс є головним інструментом для вивчення діяльності банку. За його допомогою здійснюється систематизація бухгалтерської інформації за попередньо визначеними критеріями.

Баланс, як правило, складають у табличній формі у вигляді го­ризонтальної чи вертикальної двосторонньої таблиці. В лівій (гори­зонтальна таблиця), чи верхній (вертикальна таблиця) частині відоб­ражаються активи, а в правій, або нижній,—обов'язки і власний капітал.

Баланс банку може складатися як у розгорнутій формі, тобто за всією номенклатурою діючих рахунків, так і за скороченою фор­мою — за статтями балансу. Стаття, чи позиція, балансу — це агрегований об'єкт обліку, який розраховується за допомогою об'єднан­ня рахунків IV порядку за ознакою їх економічного змісту. Баланс, складений за скороченою формою, називається балансовим звітом.

Нижче наведена структура балансу комерційного банку:

АКТИВ ПАСИВ
Первинні резерви (гроші в часі, коррахунки в НБУ та інших банках)	З О Б О В‘ Я З А Н Н Я	Зобов'язання перед іншими банками (коррахунки інших банків)	П К О О З Ш И Т Ч И Е Н І Д Е П О З И Т И
Вторинні резерви (державні цінні папери)		Міжбанківські кредити отримані
Кредитний портфель		Депозити до запитання
Інвестиційний портфель (кор­поративна частина)		Термінові депозити юри­дичних і фізичних осіб
		Ощадні вклади
		Усього зобов'язань
Основні кошти, капітальні вит­рати та інші активи	К А П І Т А Л	КАПІТАЛ І РІВНЯ
		КАПІТАЛ П РІВНЯ
		Разом власний капітал
БАЛАНС		БАЛАНС

Відображення інформації в балансі досягається за допомогою методу подвійного запису, зумовленого бухгалтерським рівнянням:

А = П = 3 + К,

де А — активи; П — пасиви; 3 — зобов'язання; К — капітал.

Кожна банківська операція, що підлягає реєстрації у балансі, аналізується з позиції цього бухгалтерського рівняння (моделі). Опера­ція завжди відображається як мінімум двома змінами в бухгалтерському рівнянні. Для того, щоб зберегти рівність, операція, яка змінює активи, також змінює заборгованість або капітал. У зв'язку з цим виділяють чотири типи операцій:

№з/п	Тип операції	Актив	Пасив
1.	Операція одночасно збільшує актив та пасив (видана позика зарахову­ється на поточний рахунок клієнта)	+	+
2.	Операція одночасно зменшує актив та пасив (видача готівки на виплату заробітної плати з поточного рахунку клієнта)	-	-
3.	Операція зумовлює диверсифікацію тільки активи (видача позики клієнту готівкою)	+ -
4.	Операція зумовлює диверсифікацію тільки пасивів (перерахування коштів з поточного рахунку клієнта на депозитний рахунок)		- +

Отже, можна зробити висновок що:

1. кожна операція має подвійний результат;

2. після запису кожної операції права частина дорівнює лівій, тобто:

Активи = Зобов'язання + Капітал.

Використання цього бухгалтерського рівняння також дозволяє візуально, за загальними даними балансового звіту, визначити плато­спроможність банку. Свідченням того, що банк платоспроможний, є превалювання його сукупних активів над сукупними обов'язками. Різниця між банківськими активами і зобов'язаннями складає реальну величину власного капіталу банку. Банк є платоспроможним, якщо величина його власного капіталу більша, ніж 0.

Неплатоспромож­ний банк — це такий банк, який має нульову чи негативну величину власного капіталу.

Різницю між активами і зобов'язаннями ще визначають як чисті активи (див. п. 2.1). Зміна чистих активів за звітний період відображає зміну фінансового стану банку. Приріст чистих активів досягається у разі отримання банком прибутку, тобто за рахунок збільшення власного капіталу банку:

4А' - 4А° = К° + Р

де 4А°—чисті активи на початок звітного періоду;

4А' - чисті активи на кінець звітного періоду;

К°—власний капітал на початок звітного періоду;

Р — прибуток, отриманий за звітний період.

Баланс — це основна форма синтетичного обліку. Синтетичний облік дозволяє отримувати агреговану і систематизовану бухгалтерську інформацію щодо фінансового стану банку і контролювати правильність відображення операцій в бухгалтерському обліку. Отже, балансовий метод узагальнення інформації має подвійне призначення: як інструмент управління та як засіб контролю за правильністю реєстрації банківських операцій в обліку.

Реалізація зазначених цілей досягається через складання банками різних видів балансів, що відрізняються як за формою та змістом, так і за датою і термінами надання та цільовим призначенням:

	Баланси, що складають комерційні банки
За формою та змістом			За терміном і датою подання			За цільовим призначенням
- сальдовий баланс			- щоденний			- пробний
- обігово-сальдовий баланс			- щомісячний			- звітний
- балансовий звіт

Сальдовий баланс складається за залишками рахунків на певну дату, а обігово-сальдовий містить як залишки, так і обіги за рахунками. За терміном і датою надання баланси підрозділяють на щоденні та щомісячні.

Під пробними балансами розуміють проміжні, або робочі, баланси. Отже, складання звітного щоденного або щомісячного балансу відбувається в декілька етапів, які відрізняються характером узагальнен­ня бухгалтерської інформації.

Звітний баланс складається за структурою плану рахунків, тобто включає три частини.

Проміжний баланс має форму односторонньої вертикальної таблиці, в якій дані розташовані по мірі зростання номерів бухгалтер­ських рахунків IV порядку. Розмежування балансових рахунків на ак­тивні та пасивні не передбачено, можливе виділення підсумків за розді­лами (рахунки II порядку) та групами (рахунки III порядку).

Цей баланс включає всі види бухгалтерських рахунків. Його основне призначення — контроль за правильністю відображення операцій в бухгалтерському обліку. У той же час проміжний баланс не придатний для здійснення аналізу, використання в управлінні.

Сальдовий – щоденний і щомісячний — баланс складається за однаковою формою, наведеною в додатку 1.

У ній передбачено надання інформації за залишками окремо за балансовими рахунками, рахунками доходів та витрат та позабалансо­вими рахунками на звітний період.

Активні та пасивні рахунки відображаються окремо, у чіткій послідовності, за балансовими рахунками — на рівні рахунків IV порядку, груп, розділів та за позабалансовими рахунками — на рівні рахунків IV порядку та груп.

У п'ятому класі «Капітал банку» залишок рахунку № 5900 «Результат поточного року» формується один раз у кінці року і повинен дорівнювати різниці між сумами шостого класу «Доходи» та сьомого класу «Витрати». У випадку від'ємного результату сума п'ятого класу зменшується. Рахунки доходів та витрат закриваються один раз у кінці року.

Залишки за рахунками надаються також окремо в розрізі опера­цій з резидентами та нерезидентами, а всередині їх — за видами валют: національна вільноконвертована, неконвертована валюти.

Обігово-сальдовий баланс за структурою не відрізняється від сальдового . За змістом, крім залишків за рахунками на звітну дату, він містить обіги за звітний період.

Пробні, сальдові та обігово-сальдові баланси в основному призначені для внутрішнього менеджменту та подання Національному банку України. Для зовнішніх користувачів передбачено балансовий звіт, зміст, методика складання та призначення якого розглядаються у главі 16.

До інших форм синтетичного обліку належать: обігово-сальдові відомості, перевірочні відомості, касові журнали тощо. Вони відрізня­ються ступенем узагальнення інформації і використовуються для звірки даних аналітичного та синтетичного обліку.