3.4. Лідерство та керівництво в малій групі.

Важливою характеристикою динамічних процесів в малій групі є питанння лідерства та керівництва в ній, тобто питання персоніфікації соціального контролю та способів соціально-психологічного впливу, метою яких є досягнення максимального ефекту в груповій діяльності. Зауважимо, що взагалі, поняття “лідерства” та “керівництва” потрібно розмежувувати, але оскільки вони мають загальні риси, то в деяких випадках їх можна розглядати як тотожні.

ЛІДЕРСТВО (КЕРІВНИЦТВО) – це процес організації і управління малою групою, що сприяє досягненню групових цілей в оптимальні терміни та з оптимальним ефектом за рахунок формування відношень домінування та підпорядкування в системі відношень в групі. Відповідно до цього ЛІДЕР (КЕРІВНИК) – це член групи, за яким вона визнає право приймати відповідальні рішення в значущих для неї ситуаціях.

З проблемою лідерства тісно пов’язано питання його стилю. СТИЛЬ ЛІДЕРСТВА (керівництва) це типова для лідера (керівника) система способів та прийомів впливу на підпорядкованих йому. Дослідження виявили три стилі лідерства: АВТОРИТАРНИЙ, ДЕМОКРАТИЧНИЙ і ЛІБЕРАЛЬНИЙ.

Деякі дослідники використовують інші назви для опису вказаних стилей:

ДИРЕКТИВНИЙ (вольовий, жорсткий, одноосібний, адміністративний тощо);

КОЛЕГІАЛЬНИЙ (партнерський, колективістський тощо);

АНАРХІЧНИЙ (номінальний, вільний, потуральний, безвладний тощо).

Формальні і змістовні характеристики стилей наведені в таблиці.

ФОРМАЛЬНИЙ БІК ЗМІСТОВНИЙ БІК

АВТОРИТАРНИЙ СТИЛЬ

Ділові, короткі розпорядження Справи групи плануються наперед,

Заборони без попускань, з погрозами в усьому обсязі

Чітка мова, непривітний тон

Похвала і покарання суб’єктивні

Емоції не беруться до уваги

Позиція лідера – поза групою

ДЕМОКРАТИЧНИЙ СТИЛЬ

Інструкція у формі пропозицій Заходи плануються не наперед, а

Товариський тон в групі

Похвала і покарання з порадами За реалізацію пропозицій відповідають

Розпорядження і заборони з дискусіми усі

Позиція лідера – всередині групи Усі розділи роботи не тільки пропонують,

а й обговорюються

ЛІБЕРАЛЬНИЙ СТИЛЬ

Тон – конвенційний Справи в групі йдуть самі собою

Відсутність похвали, покарань Лідер не дає вказівок

Ніякого співробітництваї Розділи роботи складаються з окремих ін-

Позиція лідера непомітна, “збоку групи” тересів членів групи або йдуть від нового

лідера

3.5. Психологія великих соціальних груп.

Чільне місце серед соціальних груп посідають великі групи (див. схему). Класифікуються ці групи за різними ознаками. За характером зв’язку розрізняють два види великих спільнот людей. У першому випадку йдеться про об’єктивні соціальні зв’язки даної спільноти (соціальні класи, етнічні групи тощо). Стосовно належності людей до цих груп, то вона не залежить від їхньої волі і свідомості, а визначена об’єктивно. Другий тип спільнот – це групи, належність до яких є результатом свідомого прагнення індивіда до об’єднання на основі загальних цілей і цінностей (підприємство, партія, громадське об’єднання тощо). У таких групах є більш або менш жорстка система прав, обов’язків, норм, правил правил поводження учасників об’єднання, контролю за додержанням зобов’язань, угод тощо.

Відповідно до тривалості існування виокремлюють більш тривалі (класи, нації) і менш тривалі (мітинги, аудиторії, натовп) великі групи.

За характером організованості групи поділяють на такі, що виникли стихійно (натовп, публіка) і ті, що організувалися свідомо (асоціації, партії).

Можно вести також мову про умовні (статево-вікові, професійні) групи й групи реальні (аудиторія, партія).

Важливою вважається ознака контактності і взаємодії. Так до реальних груп з тісними контактами належать передусім мітинги і збори. Великі групи можуть також бути закритими і відкритими.

ВЕЛИКІ ГРУПИ

КЛАСИ ВЕРСТВИ НАЦІЇ МАСОВІ НЕОРГАНІЗО- МАСОВІ

ВАНІ УТВОРЕННЯ ПОЛІТИЧНІ І

ТИПУ НАТОВП ГРОМАДСЬКІ

СОЦІАЛЬНО- ОРГАНІЗАЦІЇ

ПРОФЕСІЙНІ АУДИТОРІЇ ЗАСОБІВ

ГРУПИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

ПАРТІЇ

СОЦІАЛЬНО- ГРОМАДСЬКІ

ДЕМОГРАФІЧНІ РУХИ

ГРУПИ

УЧАСНИКИ АКТИВНИХ МАСОВИХ

ЗАХОДІВ

ТЕРИТОРІАЛЬНО- (це організовані короткочасні групи,

РЕГІОНАЛЬНІ об’єднані спільною метою, настроєм,

ГРУПИ поведінкою

Усі великі соціальні групи мають певні загальні ознаки, які відрізняють їх від малих груп.

Це, перш за все, такі специфічні регулятори соціальної поведінки як ЗВИЧАЇ, ТРАДИЦІЇ, МОРАЛЬ. Існування цих регуляторів зумовлене наявністю суспільної практики, з якою пов’язана група.

По-друге, у психологічній характеристиці великих груп неабияке місце належить МОВІ.

По-третє, особливості життєвої позиції великих соціальних груп разом із вищевказаними регуляторами поведінки формують СПОСІБ ЖИТТЯ ВЕЛИКОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ. Тут предметом психологічного аналізу можуть бути особливі форми спілкування, тип контактів і взаємин, інтереси, цінності й потреби.

Щодо структури психології великих соціальних груп, то зазвичай виокремлюються наступні сфери психіки:

КОГНІТИВНА СФЕРА, до якої належать колективні уявлення, соціальне мислення, суспільна думка, суспільна свідомість та т.і.;

ПОТРЕБОВО-МОТИВАЦІЙНА СФЕРА, що характеризується загальногруповою мотивацією, груповими потребами, інтересами, цінностями, цілями, установками, ідеалами;

АФЕКТИВНА СФЕРА, що охоплює почуття, емоції, настрої соціальних спільнот;

РЕГУЛЯТИВНО-ВОЛЬОВА СФЕРА, яка формується з колективної діяльності й групової поведінки.

З іншого боку в психології великої соціальної групи звертає на себе увагу СВІДОМО-РЕГУЛЯЦІЙНИЙ та ІМПУЛЬСИВНО-РЕГУЛЯЦІЙНИЙ КОМПОНЕТИ.

До свідомо-регуляційного компоненту, в першу чергу, належить СУСПІЛЬНА СВІДОМІСТЬ, змістом якої є духовна сфера життєдіяльності суспільства. Соціально-психологічний аспект цього компоненту полягає в осмисленні та емоційному переживанні членами суспільства суспільних процесів і відносин, котрі концентруються в полі їхньої свідомості.

Різновидом суспільної свідомості є МАСОВА СВІДОМІСТЬ, за межами якої залишаються такі спеціалізовані форми духовного відображення дійсності як наукові, етичні, естетичні концепції. Особливостями масової свідомості є її аморфність, недостатня структурованість, невизначеність складу її носіїв, різнорідність цього складу, ситуаційність, фрагментарність, суперечливість, підвищена динамічність, стереотипність. Масова свідомість формується в процесі міжособистісного та міжгрупового спілкування з приводу сприймання актуальної соціальної інформації. Суттєво, що її зміст визначається загальнодоступними цінностями. Зазначимо також, що взаємодіючи з масовою культурою, масова свідомість формує масову поведінку й масові поведінкові стереотипи.

Безпосереднім регулятором масових форм поведінки є ГРОМАДСЬКА ДУМКА , під якою розуміють публічно виражене й поширене судження окремих осіб або їх груп, що несе в собі оцінку й ставлення (приховане чи явне) до якоїсь події. Тобто найважливішою її рисою є розгляд будь-якої події, явища з позицій схвалення чи осуду. Підкреслимо, що в громадській думці немає автоматизму, позаяк на її формування й вираження, окрім групових інтересів, здійснюють суттєвий вплив інші чинники: ступінь усвідомлення групових інтересів, рівень поінформованості населення, діяльність органів управління та т.і.

Формування громадської думки зумовлене передусім наявністю СУСПІЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ, що є реальною причиною соціальних дій, на якій грунтуються безпосередні спонукання (мотиви, ідеї тощо) індивідів, соціальних груп, котрі беруть участь у цих діях. Нагадаємо, що під інтересом розуміється ставлення особистості чи групи людей до предмета як до чогось для них цінного, привабливого. Зміст і характер суспільного інтересу пов’язаний як із будовою і динамікою мотивів і потреб членів груп або самих груп (чи суспільства в цілому), так і з характером форм і засобів освоєння дійсності, якими наділені індивіди, групи, суспільство.

Громадська думка здатна формуватися як стихійно, так і навмисно, але в обоїх випадках її деформація призводить до неефективних стереотипів, хибних оцінок і поведінки, встановлення негативних традицій, перекручення моральних цінностей тощо.

Громадська думка тісно пов’язана із СУСПІЛЬНИМИ НАСТРОЯМИ, які формуються в групах і під якими розуміються переважаючий стан почуттів тих чи інших соціальних груп у певний період часу. Іншими словами, суспільний настрій – це емоційна характеристика стану суспільної психології, яка впливає на імпульсивну поведінку мас. Тому з боку структури психології великих груп суспільний настрій відображає її імпульсивно-регуляторну компоненту, яка, до речі, є найбільш значущою силою, що спонукає людей до діяльності, визначає поведінку різних спільнот. Суспільний настрій завжди характеризується певною предметною спрямованістю, а також характером і рівнем емоційного напруження (апатія, депресія, піднесення тощо).

Однією з форм суспільного настрою є МАСОВИЙ НАСТРІЙ, який здатний захопити і об’єднати найрізноманітніші соціальні групи. Масовий настрій – це порівняно тривалий, більш-менш стійкий емоційний стан груп, який забарвлює всі їхні переживання і проявляється в позитивному чи негативному емоційному фоні життєдіяльності спільнот.

Активний вплив на поведінку великих груп здійснюють також ТРАДИЦІЇ і ЗВИЧАЇ. Під традиціями розуміють елементи соціальної і культурної спадщини, що передаються з покоління в покоління й зберігаються в певних суспільствах і різних соціальних групах протягом тривалого часу. Зазначимо, що традиції створюються на основі тих форм діяльності й поведінки, які неодноразово підтвердили свою суспільну значущість. Тому зміна ситуації розвитку тієї чи іншої спільноти може призвести до руйнування традиції, а це, за правило, спричиняє втрату зрозумілості й осмисленості соціуму, що може призвести навіть до його розпаду.

Кожне суспільство має цілу систему традицій, спрямованих на зміцнення його стабільності. Завдяки цьому відбувається самоіндентифікація особистості й групи, вирішуються питання “хто ми є насправді”, “чим ми як група вирізняємся з-поміж інших груп, а чим ми подібні”. Традиція покликана збагачувати емоційно-психологічним переживанням такі поняття, як “отчий дім”, “наша країна”, “наше суспілтство”, “наше теперішнє і майбутнє”тощо. Для того, щоби традиції були відчутні, відтворювали колективні емоції і почуття, суспільство використовує такі механізми як РИТУАЛИ і СВЯТА.

Однією із стійких форм нормативної регуляції, що грунтується на минулому досвіді великої групи є звичаї. ЗВИЧАЇ – це загальноприйнятий порядок, який здавна діє в межах великої групи. Вони виступають і як норма поведінки, і як форма соціального контролю. Разом з мовою звичаї є найміцнішими елементами, які об’єднують окремих людей в одне ціле, в народ.

Сучасне суспільство накопичило чималий досвід управління масовою сві-домістю і поведінкою. Цей процес зазвичай називають МАНІПУЛЮВАННЯМ ГРОМАДСЬКОЮ ДУМКОЮ І ВЧИНКАМИ ЛЮДЕЙ. З психологічної точки зору масова маніпуляція – це певний психологічний вплив на громадську думку і масову поведінку, різновид процесу переконання чи навіювання (сугестія), виконання якого приводить до прихованого збудження у великої кількості людей прагнень, установок, бажань, цілей, які не збігаються з їхніми дійсними прагненнями і бажаннями.

Для того щоб маніпулювати великими групами людей, потрібно знати їх загальні характеристики, вразливі місця тощо. Технологія маніпуляції передбачає:

• утвердження у свідомості людей під виглядом об’єктивної інформації інфор-

мації не явної, але з бажаним для маніпулятора змістом;

• вплив на вразливі місця суспільної свідомості (це викликає страх, паніку,

тривогу, відчуття небезпеки тощо);

• реалізацію певних замислів та прихованих цілей, досягнення яких пов’язу-

ється з підтримкою громадською думкою позицій маніпулятора.

Маніпуляція може бути як оперативною, так і стратегічною. Оперативна масова маніпуляція полягає в тому, що маніпулятор використовує ті цінності, потреби, стереотипи, установки, які вже є у свідомості людей, і змушує їх сприймати ту чи іншу соціальну інформацію так, як це вигідно маніпуляторові. Щодо стратегічної масової маніпуляції, то вона базується на формуванні протягом певного часу (навіть кількох років) у свідомості людей тих ціностей, установок, переконань, ідей, звичок, які сприяють підтримці цілей маніпулятора.

Суттєво, що основним об’єктом соціальної маніпуляції є емоційні переживання людей, а не їх інтелект. Це пояснюється тим, що: емоційно посилений вплив на індивіда є ефективнішим; такий вплив не потребує раціонального обгрунтування, бо в цьому випадку стимулюється сфера підсвідомого і відповідно ірраціонального мислення. Інакше кажучи, в процесі маніпуляції застосовуються не переконання, а навіювання, завдяки чому значно знижується рівень критичного мислення. Навіювання створює подвійну ілюзію: 1) враження, що дійсність саме така, як її змальовує маніпулятор; 2) уявлення про те, що реакція на цю зфальшовану дійсність начебто залежить від прагнень і бажань маніпулюємих людей. При цьому маніпулятивний вплив через навіювання може бути ефективним тільки при умові застосування “психологічного тиску”, тобто вплив повинен бути постійним, інтенсивним, негативні і позитивні факти повині спеціально добиратися і відповідно дозуватися.

Дослідження соціальної маніпуляції ставлять проблему межи дійсної самостійності людей в сучасному світі, а отже й питання про ціну маніпуляції, тобто про ті втрати, яке несе суспільство заради цілей окремих його груп.