ПСИХОЛОГІЯ
ЦЕ:
1. Наука, що вивчає факти, закономірності й механізми психіки;
2. Наука, що вивчає процеси активного відображення людиною дійсності у формі відчуттів, сприймань, мислення, почутів та ін-ших процесів і явищ психіки;
3. Наука про закономірності й функціонування психіки як особ-ливої форми життєдіяльності тварин та людини.
У системі всіх наук психологія займає особливе місце, бо:
по-перше, це наука про найскладніше, що відоме людству;
по-друге, в ній зливаються об’єкт і суб’єкт пізнання, що відображене,
наприклад, в самосвідомості людини;
по-третє, певні сторони об’єкту дослідження в психології принципово
невидимі.
Людина користується психологічними знаннями з давніх часів, але наука пси-
хологія виникла тільки в останній третині 19 сторіччя.
ВІДМІННІСТЬ ЖИТТЄВОЇ ПСИХОЛОГІЇ ВІД НАУКОВОЇ:
1. Життєві психологічні знання конкретні, а наукова психологія, за рахунок використання наукових понять, прагне до узагальнень, завдяки чому вона відкриває загальні тенденції і закономірності.
2. Життєві психологічні знання носять інтуітивний та ситуативний характер, а наукові психологічні знання раціональні і цілком усвідомлені.
3. Конкретний та інтуітивний характер життєвих психологічних знань різко обмежує можливість їх передачі. В науковій психології знання відображаються в узагальненому виді (поняттях і законах), що дозволяє передавати їх від людини до людини, від покоління до покоління майже необмежено.
4. В життєвій психології знання одержуються за допомогою спостереження та розмірковування. В науковій психології до цього додається такий метод як експеримент.
5. Життєва психологія обмежується досвідом однієї, або декількох людей. Накова психологія практично безмежна в своєму досвіді.
Наукове пояснення психіки базується на таких положеннях:
1. Психіка притамана усім живим істотам.
2. Всі психічні явища розглядаються як активне відображення дійсності.
3. Починаючи з певного щабля розвитку твариного світу, психіка є властивіс-тю особливим чином організованої матерії – мозку.
4. Вся психічна діяльність людини причино обумовлена, бо викликається як впливами зовнішнього середовища, так і внутрішніми станами особистості.
5. Всі психічні явища повині розлядатись тільки в їх розвитку, який може ві-дображати і кількісну, і якісну зміну цих явищ.
6. Психіка людина проявляється і формується в її діяльності. Це означає, на-приклад, що людина пізнає дійсність тільки впливаючи на неї.
7. Кожне психічне явище повино розглядатись тільки в його цілісності. Тому психологія людини є психологія цілісної особистості.
ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ:
- психофізіологічна проблема, що підіймає питання про те, яким чи-
ном співвідносяться між собою психіка та нервова система;
- психопраксична проблема, що досліджує формування психіки люди-
ни в процесі діяльності та залежність цієї діяльності від психіки;
- психогностична проблема, що торкається відповідності психічного
відображення дійсності самій цій дійсності;
- психосоціальна проблема, що розлядає характер залежності психіки
людини від суспільства, в якому вона знаходиться.