3. Види мислення
ЗА ПСИХІЧНИМ ЗА ЗМІСТОМ ЗА СТУПЕНЕМ ЗА СТУПЕНЕМ
ЗМІСТОМ ЗАДАЧ НОВИЗНИ РОЗГОРНУТОСТІ
НАОЧНО-ДІЙОВЕ ТЕОРЕТИЧНЕ РЕПРОДУКТИВНЕ ІНТУІТИВНЕ
мислення, що відбуває- мислення, що спрямо- мислення, що відбу- мало усвідомлене,
ться в ситуації сприй- ване на відкриття за- вається за відомим з відсутністю чітко
мання конкретних конів, властивостей алгоритмом виражених етапів,
об’єктів і діяння з ними об’єктів швидке мислення
НАОЧНО-ОБРАЗНЕ ПРАКТИЧНЕ ТВОРЧЕ ДИСКУРСИВНЕ
мислення, в змісті яко- мислення, що безпо- мислення, в процесі чітко усвідомлене,
го переважають образи, середньо здійснюєть- якого відбувається при наявності пла-
більш чи менш узага- ся у процесі вирішен- пошук невідомого ал- ну, відносно пові-
льнені уявлення про ня практичних задач горитму вирішення льне мислення
його об’єкти задач
АБСТРАКТНО- ЗА СФЕРОЮ ВЖИТКУ
ЛОГІЧНЕ
ПОБУТОВЕ ХУДОЖНЄ
НАУКОВЕ
мислення за допомо- мислення, за допомо- мислення, що вико- мислення, що вико-
гою понять та логіч- гою якого вирішую- ристовується в ху- ристовується в нау-
них операцій ся побутові проблеми дожній творчості ковій діяльності
Мислення завжди виникає тоді, коли з’являються проблеми, що мають бути вирішеними. Тобто, мислення - це пошук рішення відносно якогось питання. Існує два засоби пошуку такого рішення – конвергенція та дивергенція. Звідси і мислення може бути конвергентним або дивергентним.
КОНВЕРГЕНТНЕ МИСЛЕННЯ – це мислення, за яким всі розумові зусилля концентруються на пошуку єдино правильного рішення, для чого використовуються переважно наявні знання та логічні судження.
ДИВЕРГЕНТНЕ МИСЛЕННЯ – це мислення людей, яким властивий пошук максимальної кількості варіантів вирішення проблеми
Дивергентне мислення зазвичай притамане творчим особистостям, схильним утворювати нові комбінації із тих елементів, які інші використовують лише звичним чином. Показово, що особливостями такого мислення є: ПЛАСТИЧНІСТЬ – коли пропонується не одно, а декілька варіантів вирішення проблеми; РУХЛИВІСТЬ – легкість, з якою людина переходить від одного боку проблеми до іншого; ОРИГІНАЛЬНІСТЬ – нестандартність рішення.
Аномальне мислення
Суттєво, що мислення може бути не тільки нормальним, але й аномальним, тобто мислення з більш або менш грубими порушеннями відносно процесу пошуку істини. Існують такі види аномального мислення:
мислення архаічне, що оперує застарілими поняттями та уявленнями;
мислення інертне, стереотипне, для якого властива недостатня рухли-
вість у пошуку нового, нездатність вийти за коло звичних уявлень;
мислення в’язке, схильне до надмірної деталізації і яке нездатне відрізня-
ти головне від другорядного;
мислення примітивне, що оперує конкретними судженнями, бідне на ло-
гічні узагальнення;
мислення резонерське, для якого властива схильність до багатослівних
бесплідних міркувань, що базуються на формальних та поверхніх аналогіях;
мислення конфабульоване, схильне до надмірних вигадок, які викорис-
товуються для вирішення проблем.