Методи психології
ОРГАНІЗАЦІЙНІ МЕТОДИ: 1) порівняльний метод (співставлення психічних явищ між різними групами носіів психіки – за віком, полом, походженням та т.і.); 2) лонгітюдний метод (багатократне обстеження одних і тих же осіб на протязі тривалого періоду): 3) комплексний метод ( одночасно використовуються методи різних наук – соціології, етнографії, педагогіки та т.і.).
ЕМПІРІЧНІ МЕТОДИ: 1) спостереження і самоспостереження; 2) експериментальні методи, психодіагностичні методи (тести, анкети, опитувальники, соціометрія, бесіда), метод аналізу продуктів діяльності, біографічний метод, близнюковий метод.
МЕТОДИ ОБРОБКИ ДАНИХ: 1) кількісні (статистичні) методи; 2) якісні методи (аналіз, диференціація даних по групах).
ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ МЕТОДИ: 1) генетичний метод (вивчення розвитку психіки з виділенням стадій, критичних моментів тощо); 2) структурний метод (встановлення структурних зв’язків між різними сторонами психічного явища).
Головним методом психології є метод експеримента, при якому дослідник штучно викликає і планомірно змінює ті психічні явища, які він вивчає. Експерименти є лабораторні (проводяться в спеціально організованому середовищі) та природні. Також виділять констатуючий експеримент (виявляються певні особливості розвитку психічних явищ) і формуючий експеримент (передбачає цілеспрямований вплив на психічне явище з метою формування в ньому певних якостей).
Широко поширен в психології метод тестування - стандартизоване психологічне оцінювання ступені розвитку якогось психічного явища. Частіше за усе використовуються тести визначення здібностей, тести успішності (ступені готовності до певної діяльності), проективні тести (встановлюють наявність певних психічних властивостей у людей, пропонуя їм витлумачити якусь штучну подію).
Галузі психології
Сучасна психологія являє собою досить розмаїту систему дисциплін та галузей. За спрямованістю діяльності психологів на пізнання, дослідження або перетворення психіки доцільно виділяти теоретичну, науково-прикладну та практичну психологію.
До теоретичної психології належать: загальна психологія, історія психології, експериментальна, генетична, соціальна, порівняльна, диференціальна психологія, психофізіологія, психологія особистості та т.і.
До науково-прикладної психології належать: ЗА ВИДОМ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ – психологія праці, інженерна психологія, психологія управління та менеджменту, військова психологія, психологія сперту тощо; ЗА ПИТАННЯМИ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ – вікова психологія, педагогічна психологія, психологія аномального розвитку тощо.
Практична психологія – це система психологічних служб, спрямованих на надання безпосередньої допомоги людям у вирішенні їхніх психологічних проблем. До практичної психології належать: психологічна служба сім’ї та соціального захисту населення, психологічна служба системи освіти, психологічна служба системи охорони здоров’я, практична юридична психологія, практична педагогічна психологі, практична психологія праці та профорієнтації, соціально-психологічна служба в армії тощо.
ЗАГАЛЬНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЇ
ЧАС ПРОВІДНЕ СТИСЛЕ ВИЗНАЧЕННЯ
ВИНИКНЕННЯ ПОНЯТТЯ
Десятки тися- ДУША в арахачно- Душа – це двійник тіла, що живе власним жит-
чоліть до н.е. му розуміння тям та покидає тіло під час сну, смерті, непри-
томності
Кінець IY тис. ДУША Душа – це нематеріальна, незалежна від тіла пі-
до н.е. знавальна та життєдайна основа. В античну
епоху ототожнювалася з атомом, вогнем, пові-
трям, а в епоху середньовіччя – із свідомістю
як здатністю до рефлексії.
Перші сторіч- СВІДОМІСТЬ Сукупність мотиваційних, пізнавальних та
чя н.е. емоційних властивостей індивіда.
Друга поло- ПОВЕДІНКА Сукупність реакцій у відповідь на зовнішні повина XIX ст. дразники. За деякими поглядами вони проти-
ставлені свідомості.
Кінець XIX САМОСВІДО- Система уявлень індивіда про себе, що регулює
сторіч. МІСТЬ його стосунки з іншими людьми, ставлення до
себе, образ власного “Я” з притаманними йому
когнітивними, емоційними та оцінково-вольо-
вими компонентами.
Початок ОСОБИСТІСТЬ Соціально зумовлена система психічних якостей