Питання для обміркування.

1. Взаємодія яких факторів забезпечує процес існування особистості?

2. Що таке “еврістичні схеми” та які функції вони виконують?

3. В які фундаментальні мотиви занурені еврістичні схеми?

4. Які Ви знаєте еврістичні схеми, що забезпечують людині соціальне пі

знання?

5. Викладіть зміст механізмів міжособистісного спілкування.

6. Розкрийте сутність механізму соціальної атрибуції.

7. В чому виявляється зміст фундаментальної помилки атрибуції?

8. В чому полягає зміст “Я-концепції” та які функції вона виконує?

9. Якими мотивами керується людина, коли вона формує уявлення відносно

себе?

10. Якими методами користується людина, коли намагається зрозуміти сама

себе.

11. Викладіть зміст когнітивного дисонансу та розгляньте шляхи його подо

лання.

Мінімодуль 3. Психологія груп.

3.1. Соціальна група в психології та її загальні ознаки.

Соціальна психологія має справу з так званими реальними групами, учасники яких взаємопов’язані між собою спільними цінностями, діями, взаємозалежні у способі життя, впливають один на одного з метою задоволення значущих потреб, цілей та інтересів. Такого роду об’єднання розглядаються з наступних точок зору:

по-перше, групу аналізують як посередника між суспільством і конкретною людиною;

по-друге, групу розглядають як самостійного суб’єкта життєдіяльності і розвитку;

по-третє, групу вивчають як найважливішу соціальну інституцію, завдяки якій людина соціалізується, набуває досвіду міжособистісних стосунків;

по-четверте, групу розглядають з позицій перехрещення різних групових впливів на особистість.

Але в усіх випадках найголовнішою психологічною характеристикою групи є “МИ – почуття”, яке проявляється в потребі вирізнення однієї спільноти від іншої і є своєрідним показником усвідомлення належності людини до певної групи.

До загальних показників, що характеризують групу належать:

ЗМІСТ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, тобто сукупність цілей, завдань, операцій, які слугують задоволенню потреб і мотивів членів групи;

КОМПОЗИЦІЯ ГРУПИ – сукупність індивідуальних характеристик членів групи, наприклад, вікові, професійні, етнічні, релігійні та т.і.;

СТРУКТУРА ГРУПИ – комунікації, розподіл “владних функцій”, співвідношення стосунків і тому подібне;

ГРУПОВІ ПРОЦЕСИ, що пов’язані з організацією діяльності групи, динамікою її розвитку;

ГРУПОВІ НОРМИ ТА ЦІННОСТІ, тобто певні правила, що забезпечують спільну діяльність її членів;

ГРУПОВІ ОЧІКУВАННЯ - сукупність уявлень про те, як повинен поводитися той чи інший член групи в конкретній ситуації;

СТАТУС, ПОЗИЦІЯ, РОЛЬ і РАНГ, що визначають особливості становища людини у групі.

Існує кілька класифікацій груп. Перш за все групи поділяються на умовні та реальні. УМОВНІ ГРУПИ виокремлюють за такими ознаками, як вік, стать, професійна, політична та інша належність. Члени таких груп не перебувають один з одним у безпосередньому контакті. РЕАЛЬНІ ГРУПИ, навпаки, з’являються завдяки безпосередній взаємодії і спілкуванню індивідів.

За кількісною ознакою групи поділяються на МАЛІ, СЕРЕДНІ та ВЕЛИКІ.

ОЗНАКА МАЛА ГРУПА СЕРЕДНЯ ГРУПА ВЕЛИКА ГРУПА

чисельність десятки людей сотні людей тисячі й мільони

контакт безпосередній опосередкований відсутній

членство реальне функціональне умовне

структура формальна й формальна соціальна структура

неформальна суспільства

приклади студенська колектив вищого етнос

група учбового закладу

За соціальним статусом, офіційною регламентацією і способом організації взаємодії групи поділяють на ОФІЦІЙНІ (ФОРМАЛЬНІ) і НЕОФІЦІЙНІ.

За значущістю для особистості групи поділяються на РЕФЕРЕНТНІ і ГРУПИ НАЛЕЖНОСТІ (ГРУПИ ЧЛЕНСТВА). Референтна група – це така спільнота, з якою людина порівнює себе, з якою себе асоціює і на цінності й норми якої орієнтується у своїй діяльності, поведінці та вчинках. Група членства характеризує реальну належність людини до певної спільноти.

За рівнем розвитку виокремлюють ДИФУЗНІ ГРУПИ, АСОЦІАЦІЇ, КОРПОРАЦІЇ і КОЛЕКТИВИ.