34. Поняття про ландшафтну територіальну структуру

Територіальна структура ландшафту це упорядковані різними типами відносин територіальні одиниці ландшафту. ЛТС поділяються на природні та соціофункціональні, а серед природних доцільно розрізняти субстанційні та потокові ЛТС.

Субстанційні (морфологічні ) ЛТС

Найпоширенішими в географічному ландшафтознавстві є два підходи до виділення субстанційних ЛТС: генетико-морфологічний та геохорологічний.

1)генетико-морфологічний

Основними одиницями є фація, урочище, ландшафт. Однак для певних територій виділяються проміжні між ними ПТК такі як під урочище, місцевість.

Фація це одиниця ПТК найменшого рангу. Сукупність динамічно пов’язаних фацій пов’язаних у межах однієї мезоформи земної поверхні утворюють урочища. Урочища і складають сам ландшафт. В свою чергу під урочища це сукупність генетично близьких фацій розташованих на одному елементі мезоформи рельєфу.

2)геохорологічний

У німецькому ландшафтознавстві було розроблено свій таксономічний ряд територіальних одиниць ландшафту які становлять його субстанційну структуру. Ці одиниці називаються геохорами.

Геохора це поза рангова територіальна ділянка ландшафту, яка не є гомогенною, але за скупністю геотопів, які її становлять є цілісною та специфічною за своїм територіальним устроєм.Виділяються геохори різних рангів від найменшої(наногеохори) до найбільшої(макрогеохори). Сама схема таксономічного ряду геохор виглядає так:

Геотоп – наногеохора – мікрогеоора – мезогеоора – макрогеохора. Наногеоора це найпростіша мозаїка геотопів подібних за вертикальною структурою а процесаим що поднують.

Мікрогеохора – це поєднання суміжних наногеохор, які формують чітко виражені й характерні територіальні мозаїки. Мезогеохора – це сукупність подібних мікрогеохор за орографічними рисаим, тектонічно-геологічною будовою, співвідношення зволоження та тепло забезпечення

Макрогеохора – найвища геохора хоричної розмірності , яку становлять декілька мезогеохор, розташованих на одній природній зоні.

Потокові ЛТС. Виділення потокових ЛТС ґрунтується на обєднанні елементарних ділянок ландшафту (фацій або геотопів) у ландшафтні комплекси вищих рангів на підставі їх зв’язку горизонтальними потоками речовини та енергії. 1)Позиційно-динамічна ЛТС

Геотоп – Ландшафтна смуга – Ландшафтний ярус – Парадинамічний район. Парагенетична ЛТС

Парагенетична ЛТС формується в результаті зв’язків між геотопами зумовлених лінійними горизонтальними потоками. Геотоп - парагенетична ланка – парагенетичний пояс – парагенетичний сектор

36. Добова динаміка ландшафту

Визначальний фактор – обертання Землі навколо своєї осі.

Результат – квазіперіодичні зміни метеорологічних показників. Добова динаміка впливає на:

• процеси випаровування, транспірації, поглинання рослинами поживних елементів, фотосинтезу;

• поведінку тварин, активність мікроорганізмів;

• інтенсивність деяких екзогенних рельєфоутворюючих процесів, ґрунтових процесів.

Крім обертання є і інші фактори внутрішньодобової динаміки зумовлені, наприклад, станом диску Сонця при змінній хмарності. Стани геосистем відрізняються температурою повітря, поверхні ґрунту, відносною вологістю повітря, пружностю водяної пари. Але тривалість таких станів дуже мала, що обмежує практичність їх дослідження.