7. Основні властивості закономірності розвитку ландшафтної сфери

Ландшафтна сфера(«шкіра Землі») – вузька плівка епігеосфери на контактах атмо-, гідро- і літосфери, де відбувається найактивніша їх взаємодія і взаємопроникнення, що обумовлює появу ґ. покриву – основу ландшафтів.До вл-тей ланд. сфери відноситься те, що реч-на знаходиться в ній в трьох агрегатних станах, всі види реч-ни взаємно проникають і взаємодіють один з одним, природні процеси протікають під впливом космічної (сонячної) і внутрішньої енергій, всі види енергії при вступі до геосферу трансформуються і частково накопичуються, речовина й енергія в межах ландшафтної сфери сильно диференційованіОсновні вл-ті: 1)територіальність-просторовість; 2)структурність (характер поєднання ел-нтів) Найзагальніші аспекти аналізу структури: Верт. Струк., територіальний і часовий аспекти; 3) складність (налічує багато ел-тів різних типів з різними зв’язками та неоднозначність р-ції на зовн. Впливи); 4)цілісність – вл. С-ми, яка проявляється в тому, що вилучення з неї певного компоненту призводить до її перебудови; 5)відкритість – ел-нти мають зв'язок із зовн. Середовищем; 6)динамічність – характеристики змінюються в часі; 7)стійкість – здатність протистояти зовн. Впливам; 8)стохастичність (імовірнісність) існують нечітко визначені зв’язки.Закономірності розвиткуДля розвитку ландшафтної сфери найбільше значення мають дві властивостігеопотенційних полів(гравітаційного, магнітного,електричного), перша, це - можливість фізичного впливу на матерію, що проявляється при її переміщенні, а також при зміні агрегатного стану, і друга, це - неоднорідність будови геопотенційних полів, яка призводить до зміни ступеню їх впливу на матерію в просторі, та часі. Перша властивість визначає можливість участі геопотенційних полів в енерго-масообміні взагалі, друга - локалізацію їх впливу на матерію, що призводить до диференціації ландшафтної сфери.Схема формування структури ПТК: 0-момент поява твердого наземного абіотичного субстрату, поява мікроорганізмів потім лишайників та мохів. Надалі тривалий час від поч. формування рослинності популяційний склад залишається бідним, біотичні відношення виражені слабко. Біотична стадія інтенсивне гумусоутв., формування зооценозу, стабілізація рельєфоутворення, трансформація приземного шару атмосфери.

9. Ландшафт і геосистема.

Ландшафт – це основна геосистема всередині фізико-географічної області(країни), яка являє собою частину земної поверхні, на якій мається своєрідна для нього система фацій, які утворюють територіальні поєднання(Урочища і групи урочищ), динамічні і різного роду факторальні ряди.

Геосистема – це матеріальне вираження цілісності географічної оболонки та окремих її частин. Поняття геосистема запропоновано академіком В.Сочавою з метою підкреслити те що ПТК є об’єктом який має всі основні властивості системи і тому повинен досліджуватися насамперед як система.

Розрізняються три ранги геосистем:

- планетарна геосистема( ГО)

- основна геосистема ( ландшафт )

- елементарні геосистеми ( фізико-географічні фації)

6. Поняття про ландшафтну сферу як структурну Частину ГО. Епігеосфера відзначається подвійним характером диференціації по горизонталі, по вертикалі. На контактах атмосфери, гідросфери і літосфери відбувається найактивніша їх взаємодія і проникнення, що обумовлює появу грунтового покриву – основи ландшафтів. Цю тонку плівку епігеосфери називають ландшафтною сферою.Ландшафтна сфера, ландшафтна оболонка, центральний, приземний шар географічної оболонки, що знаходиться в зоні безпосереднього контакту, взаємного проникнення і активного енерго-масообміну літосфери, атмосфери та гідросфери, шар найвищої концентрації життя на Землі - її біологічний фокус. Термін запропонований географом Ю. К. Єфремовим (1950) як сфера, що охоплює природні та антропогенні ландшафти і саме людство в біосоціальному аспекті. С. В. Калесник розглядав ландшафтну сферу як синонім географічної оболонки. Структурними елементами ландшафтної сфери є географічні ландшафти.У масштабі всієї земної кулі вертикальна потужність ландшафтної сфери невелика. Її нижня межа визначається глибиною проникнення в земну кору процесів гіпергенезу. На рівнинах вона лежить в межах декількох десятків метрів від земної поверхні, що збігалося з підошвою горизонту грунтових вод, в горах охоплює товщу гірських порід до глибини перших сотень метрів. Верхня межа приземний шар атмосферного повітря, який відчуває вплив речовинно-енергетичних потоків від ландшафтного покриву Землі: довгохвильового (теплового) випромінювання, турбулентного теплообміну, водяної пари; аерозолів рідких і твердих речовин, включаючи пил, пилок, спори, солі, основної маси аеробіосфери. Насичений ними нижній шар тропосфери може досягати по висоті кількох сотень метрів. У загальній складності потужність ландшафтна сфера, як правило, не перевищує по вертикалі 500-700 м. Поширення ландшафтної сфери глобальне. У широкому розумінні, по Ф.Н. Мількова, вона розпадається на п'ять варіантів: наземний, земноводний, водно-поверховий, льодовий, донний.