1.Об’єкт та предмет л-тва. Ландшафтознавство – комплексна наука, яка становить ядро фізико-географічного циклу.

Об’єкт – знання про ландшафт, ландшафтні комплекси різних типів організацій, тобто сформовані різними структурними формальними відносинами (абіотичні потоки речовини, біотичні міграції); ландшафт, як простір, окремі місця та субстанції якого пов’язані у фізичну та смислову цілісність.

Предмет – вивчення особливостей структури, динаміки, функціонування, розвитку ландшафтів, їх змін під впливом людської діяльності. Наукове ландшафтознавство – галузь географічних знань спрямованих на наукове пояснення та дослідження просторових утворень, що виникають і змінюються в результаті взаємодії природи та суспільства.

2.Мета та головні завдання л-тва.

Метою ландшафтознавства є дослідження властивостей ПТК різних рівнів організації як природних тіл і об'єктів природокористування.

Головні завдання:

1) дослідження і картографування просторової структури ПТК різних рівнів організації;

2) вивчення функціонування, динаміки і розвитку ПТК;

3) оцінка впливу господарської діяльності людинина ПТК і стійкості ПТК антропогенного впливу;

4) оцінка природно-ресурсного потенціалу ПТК;

5) розробка рекомендацій по раціональному використанню і oxoрoнi ПТК.

3. Структура л-тва. Структурні частини ландшафтознавства можна виділити за різними ознаками його об’єкта. За просторовим масштабом досліджень виділяють топічне (вивчає склад і взаємодію субстанцій, які складають ландшафт), хоричне (як просторовий феномен, як структуровану територіальну цілісність), регіональне ландшафтознавство; за часовим масштабом – динамічне, історичне, еволюційне (палеоландшафтознавство); за «природою» речовинних зв’язків у ландшафті – геофізика, геохімія, екологія ландшафту. Окремі розділи – антропогенне, культурне Л, естетика ландшафту, прикладне Л. На стадії становлення перебувають гуманістичне ландшафтознавство, соціологія, економіка, синергетика ландшафту. Також за специфікою дослідження - урбо-, агро-, гірське, морське Л. Розділи ландшафтознавства – галузі знань, що стосуються окремих принципових рис загального об’єкта ландшафтознавства – ландшафту в його загальному розумінні. Напрями ландшафтознавства – області його знань, що сформувалися в результаті застосування до ландшафту певних наукових підходів.

4. Місце ландшафтознавства в системі наук. Ландшафтознавство знаходить ся на межі, у зоні взаємодії та перетину інтересів природничо- та гуманітарно-географічних наук. Найтісніше пов’язане Л. з землезнавством, науковою екологією, та ландшафтною екологією. Крім цього з ґрунтознавством, біогеографією, геоморфологією, кліматологією, гідрологією тощо. У гуманітарному плані пов’язане з філософією, етнологією, історією, естетикою, мистецтвознавством. Ландшафтознавство орієнтоване на вирішення задач практики, воно має тісні зв’язки з такими науково-практичними галузями, як територіальне планування, місто планування, архітектура, землевпорядкування та кадастр, лісівництво, агрономія, заповідна справа і т.д

10. Ландшафт і птк.

Термін ПТК розкриває в певний вимір ландшафту та використовується для його інтерпретації. ПТК – просторово-часова система географ. компонентів взаємообумовлених в своєму розміщенні, і таких, що розвиваються як єдине ціле. Під географічними компонентами розуміються тіла природного походження (маси твердої земної кори, природні води, повітряні маси, біота, ґрунт, рельєф, клімат). Характерний набір компонентів природи, що склався в певних місцях і визначають як ПТК. Розрізняють ПТК різних рангів. Загальноприйнятий таксономічний ряд ПТК: фація – урочище – місцевість – ландшафт.

5. Головні етапи розвитку л-тва. Основоположник Гумбольдт, вивів поняття «ландшафт», започаткував основні напрямки. У процесі еволюції людини навички та знання про природу, як цілісний комплекс та територію передавалось із покоління в покоління. Арістотель, робота «Метеорологіка» (уявлення про земну оболонку, кругообіги води і повітря, регресії та трансгресії морів). Думки про ландшафтознавство також у роботах Платона, Ібн Сіни, Теофаста. До античної доби належить перше письмове позначення ландшафту як поняття. («нофф», давньогерманскього походження). Загальнокультурного вжитку термін «Л.» набув у 17 ст. в Голландії, як зображення місцевості на картині. Час виникнення ландшафту збігся зі становлення поняття раціоналізму (раціоналістичне сприйняття природи та наукове пояснення її феноменів). Вчені почали аналізувати накопичені факти та знання, порівнювати та спів ставляти, виявляти територіальні зв’язки між властивостями компонентів природи. 18-поч.19 ст. основоположник німецький вчений Гумбольдт, вивів поняття «ландшафт – загальний характер земного регіону», започаткував основні напрямки. Пізніше ландшафтознавчий підхід розвивали Шлютер (надав ландшафту історично-генетичного значення), Геттнер (просторове розуміння ландшафту), Пассарге. У 18 ст. концепції оформив Докучаєв (визначив ґрунт к складову ландшафту, що відображає його основін особливості). Його ідеї були розвинуті Бергом (перше ландшафтне районування Росії), Висоцьким, Морозовим, Сібірцевим. Ці вчені продовжили розвивати оригінальні підходи до його вивчення. У повоєнні часи працював над новими концепціями Микола Солнцев. Радянські часи – Віктор Сочава. В 90-х роках 20 ст. наука набула гуманітарного та історичного характеру.

8. Поняття про ландшафт

Ландшафт - це генетична однорідний природний територіальний комплекс, який має єдиний геологічний фундамент, один тип рельєфу, однаковий клімат і складений із властивого тільки даному ландшафту набору динамічно сполучених основних і другорядних урочищ, що закономірно повторюються у просторі.

Генетична однорідність території передбачає однаковість умов виникнення та розвитку ПТК на всьому його протязі і обумовлює формування характерних тільки для нього властивостей і ознак. Генетичнаоднорідність території визначається за генезисом ґрунтоутворюючих ікорінних порід.Корінні породи формують різні ландшафти при однакових материнських породах. Єдність геологічного фундаменту означає однаковість материнських, тобто ґрунтоутворюючих, і корінних порід, оскільки саме вони, при інших рівних умовах, обумовлюють властивості рельєфу, ґрунтів,рослинності і тваринного світу. Характер материнських порід визначає особливості не тільки окремих, індивідуальних ландшафтів, але і їх видів і родів. Без вивчення ґрунтоутворюючих порід не можна зрозуміти причини відмінності різних ландшафтів і визначити межі між ними.

Однотипність рельєфу забезпечується однаковістю історії виникнення і розвитку, клімату і материнських порід і, в свою чергу, забезпечує однорідність умов зволоження, ґрунтів, рослинності і тваринного світу. Однаковість клімату - обов'язкова умова однорідності природних умов в межах одного ландшафту. Але ландшафт - це порівняно невеликий за розмірами ПТК, тому мова має йти про мезоклімат, що приблизно відповідає поняттю "місцевий клімат".