- •10. Ландшафт і птк.
- •8. Поняття про ландшафт
- •7. Основні властивості закономірності розвитку ландшафтної сфери
- •9. Ландшафт і геосистема.
- •11. Птк як результат взаємодії природ. Компонент.
- •12. Інертні, мобільні та активні компоненти птк.
- •13. Ієрархічні рівні птк.
- •14. Основні риси та властивості л-тів.
- •17. Азональність епігеосфери.
- •21.Орографічні чинники регіональної та локальної диференціації епігеосфери
- •22. Фізико-геогр. (фг) процеси як чинники локальної диференціації птк.
- •23. Роль біоти в локальній диференціації птк.
- •25. Вертикальний (топічний) устрій ландшафту.
- •32 Горизонтальні та вертикальні межі птк
- •33. Типологія птк
- •35.Поняття Динаміки ландшафту
- •34. Поняття про ландшафтну територіальну структуру
- •36. Добова динаміка ландшафту
- •37. Сезонна динаміка ландшафту.
- •38. Багаторічна динаміка ландшафту.
- •39. Функціонування ландшафту.
- •42. Обмін мінеральних речовин у л-ті (омр).
- •43. Біопродуційний процес у ландшафті.
- •41.Вологообіг у ландшафті
- •45. Поняття стану ландшафту.
- •49. Принцип відносної просторової однорідності
- •51. Класифікаційні ознаки птк різних рівнів
- •57. Розділення та об’єднання в районуванні
- •59. Однорядний і дворядний підходи у районуванні.
- •65.Фізико-географічна країна
- •63 Азональні таксономічні одиниці районування
- •69. Класифікації антропогенних ландшафтів.
- •70. Природоохоронні і рекреаційні ландшафти.
- •75. Транспортні ландшафти.
- •78.Беллігеративний ландшафт
- •79 Передумови формування і геогр. Поширення антроп. Л-тів України
- •82. Функції лісогосподарських ландшафтів.
- •81. Рекреаційні і природоохоронні функціх ландшафтів.
- •83. Сільськогосподарські функції ландшафтів
- •84. Урбаністичні функції ландшафтів.
- •85. Гірсько-промислові функції ландшафтів.
- •86. Поняття про культурний ландшафт.
- •88. Основні етапи експедиційних осліджень птк
- •87.Організаційні форми польових(натурних) ландшафтознавчих досліджень.
- •90. Метод комплексного фізико-географічного опису у ландшафтному картуванні.
- •92. Ландшафтний підхід і його роль у розвитку сучасних досліджень довкілля.
- •93. Сучасні наукові напрями л-чих дос.
- •94.Основні напрямки практичного застос. Результатів ландшафтознавчих досліджень.
- •95. Місце і значення ландшафтознавчого аналізу довкілля у сільському господарстві.
- •96.Місце та значення ландшафтознавчого аналізу у містобудуванні
- •97.Ландшафтний підхід у природокористуванні.
- •98. Ландшафтний підхід у національному та міжнародному законодавстві.
- •99. Ландшафтний підхід у плануванні рекреаційної діяльності.
57. Розділення та об’єднання в районуванні
Районування — це і поділ, і об'єднання геосистем одночасно. З одного боку в процесі районування послідовно розглядається регіональна структура геооболонки, яка сформувалася під впливом зональних і азональних факторів диференціації. З другого боку, процес районування є послідовним об'єднанням ландшафтів Землі у більш складні територіальні системи (на основі вивчення факторів інтеграції). Поєднання цих двох підходів забезпечує найбільшу надійність, повноту і точність результатів районування.Кожний фізико — географічний регіон, таким чином є ланкою складної ієрархічної системи, будучи структурною одиницею регіонів вищих рангів і інтиграцією геосистем більш нижчих рангів. Фізико — географічне районування можна визначити як розділ фізичної географії (і ландшафтознавства), який охоплює весь комплекс проблем, які відносяться до геосистем надландшафтного рівня, включаючи вивчення закономірностей, їх диференціації і інтеграції, дослідження їх структури і розвитку, їх систематизацію і опис.
58. Районування «згори» та «знизу». Л-знавче районув. «згори» та «знизу» - осн. схеми в рамках конекційного районування. Конекційним регіоном (КР) наз. такий рег., у якому ланд. комплекси пов’язані односпрям. горизонтальн. потоками речовин та енергії. Оск. КР не ізольовані, а пов’язані (як і л-ти усередині них) речовинними та енерг. потоками, їх можна об’єднувати в регіони вищих рангів. За схемою «згори» виконував районування Ф. Мільков. Його ряд парадинамічних ланд. систем: мега-, макро-, мезо- та мікросистеми.
Мегасистеми відображ. взаємодію материків і океанів; у них проявл. тільки найзагальніші терит. закон-ті міжланд. потоків. Макросистеми виділ. усередині мегасист. за потоками, що беруть поч. від рубежів між контрастними ланд. комплексами, між суходолом і морем; залежно від природи рубежів, макросист. бувають орографічні (між рівнинами й горами), берегові та зміш. {Приклади мега- і макросистем за Мільковим, про всяк випадок: Гродзинський, Савицька, ст. 117.} Критеріїв виділення мезо- та мікросистем Мільков не запропонував.За схемою «знизу» є сучасне конекційне районування Гродзинського-Савицької. У ньому виділено спочатку конекц. райони, які об’єдн. в сектори (або в області), пояси, системи. Конекц. район – сукуп-ть пов’язаних односпрям. потоками ланд. смуг; потоки в районі мають також близьку інтенс-ть.
К. сектор склад. із районів із подібними напрямками потоків, але різною їх інтенс-тю та різними фіз.-гео.-процесами, що ними зумовлені; проте подібною є їх позиційно-динам. та парагенет. ЛТС, на основі цього й утворюються сектори. К. область відрізняється іншим характером динам. цілісності: райони області – з різними напрямками потоків, але зі спільним місцем їх походження. К. пояс – поєднання обл-тей/секторів за головними процесами та положенням щодо місць утворення й розвантаження потоків. К. система – поєднання поясів, які тісно пов’язані односпрям. гориз. потоками уже найбільших масштабів. Фактично, вона дуже близька до мезосистеми за районуванням Мількова. Тобто, далі можна продовж. об’єднання в парадинамічні макро- й мегасистеми.