Теми рефератів

1.Генезис фінансів та їх історичний характер.

2.Визначення «фінансів» в різних літературних джерелах.

3.Взаємлзвязок фінансів з іншими економічними категоріями.

4.Призначення та роль фінансів у розширеному відтворенні.

5.Становлення і розвиток податкової системи України.

6.Фінансова безпека держави.

Тести

1.Оберіть одну вірну відповідь. Фінанси – це:

А)гроші; Б) валовий внутрішній продукт; В) грошові відносини; Г) кредит; Д) платіж; Ж) ваш варіант відповіді.

2.Функції фінансів полягають у:

А) створенні системи показників фінансової діяльності суб’єктів;

Б) створенні системи органів управління в державі;

В) забезпеченні еквівалентності обміну; Г) формуванні і використанні доходів і фондів фінансових ресурсів; Ж) ваш варіант відповіді.

3. Державна політика в області податків і витрат називається:

А)політикою, заснованою на кількісній теорії грошей;

Б)монетарною політикою; В)діловим циклом;

Г)фіскальною політикою;

Д)політикою розподілу доходів.

Основна література:

1.Закон України «Про систему оподаткування» від 18.02.97 р. №77/97-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №16.

2.Закон України «Про бюджетну систему України» від 26.06.95 р. №77/97-ВР //Урядовий кур’єр – 1995.- №107-108.

3. Закон України «Бюджетний кодекс України» № 2542-111 від 21 червня 2000р.//Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №37-38.

4.Александрова М., Маслова С. Гроші. Фінанси. Кредит. Навчально-методичний посібник. – К.: ЦУЛ. – 2002. – С.110-124.

5.Василик О. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НУОС. – 2000. – С. 11-20.

6.Опарін В. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. – К.: КНЕУ. 2001. – С. 5-22.

Допоміжна література:

1.Базилюк А. В. Податкова система у пошуку оптимізації //Актуальні проблеми економіки. – 2001. - № 1-2. –С. 37-45.

2.Бодюк А. В. Податкова політика: шляхи її реалізації. /Фінанси України. – 2002. - №2. С. 82-87.

1.Фінанси. Грошовий борг. Кредит. Навч. посібник. /Л. Дробозіна, Л. Окунєва, Л. Андронова та ін.. – Видавнича агенція «Вертекс». -2001. – С. 38-48.

2. Фінанси (теоретичні основи). Підручник /И. Грідчіна, В. Захожай та ін.. – К.: МАУП, 2002. – С. 4-16.

Тема16. Інтеграційні процеси і формування

світової економічної системи ( 2 год.)

(Самостійна робота 4 год.)

Питання для обговорення:

1.Зовнішньоекономічні зв’язки та їх форми.

2.Сутність та види інтеграції.

3.Процеси інтеграції в Європі.

4.Перспективи реформування економіки України та її інтеграція у світову економічну систему.

Методичні поради. Розглядаючи перше питання, слід звернути увагу на те, що сучасні зовнішньоекономічні зв’язки характеризуються новим рівнем розвитку. Вони охоплюють міжнародні господарські, торгівельні, науково-технічні відносини. Це різноманітні господарські зв’язки між економічним системами різних країн, що ґрунтуються на міжнародному поділі праці. Світові економічні відносини виникають і розвиваються за відповідних умов, вони знаходять своє вираження в різноманітних конкретних формах, значення і співвідношення яких неоднакове для різних країн і різних регіонів світу. Виділяють такі основні фактори розвитку зовнішньоекономічних зв’язків: нерівномірність економічного розвитку різних країн світу, різниця у трудових, сировинних і фінансових ресурсах; відповідний характер політичних відносин; різний рівень науково-технічного розвитку; особливості географічного розміщення природних і кліматичних умов. Основними формами зовнішньоекономічних зв’язків є: міжнародна торгівля, причому міжнародний обмін товарами вигідний з економічної точки зору тоді, коли завдяки ввозу товарів вдається зекономити на їх виробництві і отримати прибуток; спільне підприємництво, що ґрунтується на спільній формі власності; надання послуг з широким використанням комп’ютерних мереж; науково-технічне, економічне співробітництво.

Переходячи до другого питання, з’ясуємо, що зростання інтернаціоналізації господарського життя сприяло виникненню міжнародної економічної інтеграції, яка визначає зараз перспективи подальшого господарського прогресу і знаходиться в основі формування світової економічної системи. Інтеграційні об’єднання мають регіональний характер, в теперішніх умовах виникає необхідність налагоджування ефективної і масштабної міжрегіональної взаємодії. Прийнято виділяти такі основні види інтеграційних об’єднань: зона вільної торгівлі, митний союз; спільний ринок; економічний союз; валютно - економічний союз.

Вивчаючи третє питання, зазначимо, що найвищого ступеня зрілості міжнародна економічна інтеграція досягла в країнах Західної Європи, де функціонує Європейський Союз. Він є єдиним поки що об’єднанням країн, розвиток інтеграційних процесів у якому послідовно пройшовши чотири попередні фази (зона вільної торгівлі, митний союз; спільний ринок; економічний союз), вступив у нову фазу – створення валютного союзу, що свідчить про міжнародну економічну інтеграцію найвищого ступеня.

Розглядаючи четверте питання, зазначимо,що Україна, ставши незалежною державою, проводить курс на поступове зближення з Європейським та світовим співтовариством, на входження у світову економічну систему ринкового типу. Однак українська економіка недостатньо готова до високоефективних форм зовнішньоекономічного співробітництва, існує необхідність глибоких змін в діючій економічній системі, що сприятиме ефективному її співробітництву з іншими державами. А тому економічна політика, спрямована на інтегрування національної економіки у світове господарство, має ґрунтуватися на створенні дефіцитних факторах виробництва при підтримці наявних. Потрібно створювати відповідні виробничо-господарські та організаційно-функціональні структури на рівні підприємств, галузі, регіону та держави, впроваджувати виробничі інвестиційні моделі структурної перебудови економіки. Ефективність входження України у світову економічну систему робить актуальним необхідність підготовки фахівців нової якості для форм зовнішньоекономічної діяльності нашої держави, здатних послідовно відстоювати інтереси України.

Нові терміни та поняття

Глобалізація світової економіки – процес посилення взаємозалежності економічних агентів до такого ступеня, коли дії одного з них впливають на інтереси всіх інших, тобто приймають глобальний характер і одночасно впливають на процеси і явища в інших сферах. Логічне продовження інтернаціоналізації.

Економічна взаємозалежність країн – стійкий господарський взаємозв’язок країн на основі міжнародних економічних відносин і взаємодії національних економік.

Економічна інтеграція – процес зближення і поступового об’єднання національних економічних систем, сучасна найрозвиненіша форма інтернаціоналізації господарського життя.

Інтеграція – поступове зближення та об’єднання економічних суб’єктів у процесі їх взаємодії (взаємовпливу, взаємопроникнення, взаємозбагачення та ін..)

Інтелектуалізація світо господарського обміну – зростання в міжнародному обміні долі об’єктів інтелектуальної власності (НДДКР, ліцензій, ноу-хау, інжинірінга).

Інтернаціоналізація господарського життя – розвиток стійких економічних зв’язків між країнами і народами, вихід відтворювального процесу за рамки національних кордонів. Зумовлена розвитком продуктивних сил, поглибленням міжнародного поділу праці. Знаходиться в основі посилення економічної взаємозалежності країн, яка виражається у міжнародному усуспільненні самого процесу виробництва і розширенні ринку.

Міжнародний бізнес (МБ) – бізнес, підприємницька діяльність, переважною сферою якої є: міжнародні економічні відносини, світове господарство, економіка. В якості сегментів МБ виділяють: глобальний бізнес, сумісне підприємництво, бізнес за кордоном, іноземний бізнес.

Міжнародна економічна система – сукупність основних підсистем (мегасистем) та елементів світової економ з властивими їм рисами і особливостями, у процесі взаємодії яких виникають інтегративні властивості та якості, закони й закономірності розвитку й функціонування цієї системи.

Міжнародні економічні відносини –одна з форм системи міжнародних відносин, виникли як результат поступової економічної інтернаціоналізації і транс націоналізації виробництва, формування єдиної економічної основи цивілізації. Водночас на них відчутно впливає становлення й розвиток націй і суверенних держав. Господарське життя є складною сукупністю національних, між національних і міжнародних процесів.

Міжнародні економічні організації –сукупність міжнародних, міжурядових та неурядових установ та організацій, створених для налагодження і розвитку економічного і політичного співробітництва, регулювання світо господарських зв’язків, стабільного розвитку світової економіки на основі руху капіталів та дотримання принципів міжнародного права (ООН, МВФ, МБРР, СОТ).

Світове господарство (світова економіка) - сукупність державно оформлених національних господарств і недержавних утворень, що економічно взаємодіють в різних формах на мікро- і макрорівнях.