- •Методика факторного аналізу рентабельності власного капіталу.
- •4.Тестові завдання
- •Деталізований аналіз фін. Стану п-ва: мета, порядок проведення.
- •Методика факторного аналізу фондовіддачі.
- •Економічна сутність і структура майна підприємства, класифікація активів
- •Зміст і значення фа: цілі завдання принципи
- •Тестове завдання
- •1)Прискорення оборотності дебіторської заборгованості
- •2) У незавершеному виробництві норматив оборотних коштів визначається:
- •Визначення резервів збільшення випуску продукції та фондовіддачі
- •3.Тестове завдання
- •4.Тестове завдання
- •4.Вплив зміни в структурі продукції
- •5. Вплив економії від зниження собівартості.
- •6. Вплив собівартості за рахунок структурних зрушень в складі продукції
- •1.Методи оцінки вартості основних джерел капіталу, їх переваги та недоліки. Середньозважена та гранична ціна капіталу.
- •3. Тестове завдання
- •4. Тестове завдання
- •5.Оцініть фінансову стійкість та стабільність ват…та розрахувати наступні показники:
- •6. Здійснити факторний аналіз дохідності вкладень в нематеріальні активи
- •1. Методичний інструментарій аналізу оборотних активів суб’єкта господарювання.
- •2. Групи показників, що характеризують фінансовий стан.
- •6. Розв'язання
- •1.Аналіз ефективності використання усього майна.
- •2. Розрахунок індексу ліквідності підприємства.
- •1. Оцінка вартості капіталу.
- •2. Інформаційне забезпечення та завдання аналізу руху грошових коштів підприємства.
- •1. Визначення обсягів і джерел грошових коштів, що надходять на підприємство.
- •2. Дослідження основних напрямів використання грошових коштів.
- •1.Коефіцієнт незалежності
- •2. Коефіцієнт рентабельності інвестованого капіталу.
- •3. Коефіцієнт рентабельності продаж.
- •1.Система показників, що характеризують структуру капіталу: їх економічна інтерпретація, алгоритм розрахунку, нормативний рівень.
- •2. Аналіз стану вир. Запасів. Ознаки незадов. С-ми контролю ресурсів.
- •Тестове завдання:
- •4. Тестове завдання:
- •5. Задача
- •6. Задача
- •1. Аналіз впливу структури активів і пасивів на рентабельність капіталу підприємства.
- •2. Оцінка балансу в динаміці за допомогою горизонтального та вертикального прийомів аналізу.
- •2. Фінансовий аналіз передбачає;
- •3. Шляхом множення середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їх запасу в днях визначається норматив оборотних активів:
- •Розв’язання
- •1. Зміст прийомів детермінованого факт. Аналізу: абсол. Та відносних різниць (20).
- •2.Зміст фінансового аналізу, аналізу фінансового стану та оцінки фінансового стану підприємства (4).
- •1. Методи аналізу майна підприємства.
- •2. Сутність, мета, етапи експрес-аналізу фінансового стану підприємства.
- •1. У межах половини середнього інтервалу між поставками визначається розмір запасу:
- •6. Розв’язання
1. Оцінка вартості капіталу.
Загальну суму коштів, яку необхідно сплатити за використання певного обсягу фінансових ресурсів, називають ціною капіталу, її величина, або вартість капіталу, певною мірою визначається наявними у підприємства можливостями вибору джерел фінансування. Під вартістю капіталу слід розуміти те, у скільки обходиться підприємству весь капітал, що використовується. У широкому розумінні вартість капіталу являє собою розмір фінансової відповідальності, яку бере на себе підприємство за використання у своїй діяльності власного і позикового капіталу.
Методи оцінки вартості капіталу:
1) на основі дивідендів; (Прогноз дивіденду на акцію / Поточна ринкова ціна акції)
2) на основі доходів; (Очікуваний прибуток на акцію / Поточна ринкова ціна акції)
3) на основі визначення ціни капітальних активів. (R = Rf + β(Rm – Rf))
Rf – ставка дохідності за без ризиковими вкладеннями; Rm – середньорічний рівень дохідності звичайних акцій. Складова β (Rm – Rf) являє собою коригування на ризик у порівнянні з дохідністю вкладень, вільних від ризику.
Проблема визначення вартості власного капіталу є складною. Невипадково в літературі, присвяченій цій проблемі, розглядаються різні підходи:
Перший підхід полягає в тому, що вартість власного капіталу визначається поточною вартістю дивідендів, які акціонери або отримують, або очікують отримати від підприємства. Логіка концепції полягає в тому, що явні або очікувані витрати чистого прибутку у вигляді дивідендів розглядаються як плата за власний капітал.
У цілому дивідендний підхід до визначення ціни власного капіталу є зрозумілим та наочним, у чому полягають його переваги. Акціонери не нададуть капітал, якщо натомість не отримають дивіденди. Звідси дивіденди і є плата за власний капітал, а вартість капіталу визначається співвідношенням першого показника до другого.
Разом з тим такий підхід має також і суттєвий недолік, пов’язаний з тим, що при його використанні не враховується капіталізована частина прибутку, тобто частина чистого прибутку, що залишається на підприємстві (реінвестується).
Другий підхід – дохідний передбачає включення повного розміру прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
Проблеми використання формули пов’язані з надійністю прогнозу очікуваного чистого прибутку і, власне, існуванням ринкової вартості акцій. Так само, як і при дивідендному підході, аналітику необхідно обирати між історичним і прогнозним значенням показників, що беруть участь у визначенні ціни власного капіталу.
Третій підхід передбачає встановлення нормальної ринкової дохідності акцій, скоригованої залежно від ступеня ризику. Для використання цього підходу необхідна інформація про оцінку рівня дохідності вільних від ризику цінних паперів, оцінку рівня дохідності цінних паперів, середніх за ступенем ризику, характеристику величини ризику. Останнім параметром виступає коефіцієнт β, який визначає величину систематичного ризику, тобто ризику, що виникає у результаті коливань дохідності на ринку цінних паперів.