1. Визначення резервів збільшення випуску продукції та фондовіддачі

Завершальним етапом аналізу ефективності використання ос­новних фондів є підготовка проектів рішень керівництва щодо збільшення випуску продукції і фондовіддачі за рахунок запро­вадження таких заходів:

1. Уведення в дію невстановленого обладнання або реалізація зайвого устаткування. 2. Зменшення цілоденних простоїв обладнання. 3. Підвищення коефіцієнта змінності через ліпшу організацію виробництва. 4. Скорочення внутрішньозмінних простоїв і збільшення се-)едньої тривалості зміни. 5. Підвищення середньогодинного виробітку обладнання за ра­хунок його модернізації, інтенсивнішого використання і т. д. 6.Впровадження НТП

Збільшення обсягу виробництва продукції і скорочення середньорічної вартості ОВФ – це резерви зростання фондовіддачі.

Резерви збільшення випуску продукцїг за рахунок введення в дію нового обладнання визначають множенням його додаткової кількості на фактичну величину середньорічного виробітку в звітному періоді або на фактичну величину всіх факторів, які формують її рівень:

Для визначення резерву збільшення випуску продукціг за рахунок підвищення середньогодинного виробітку обладнання необхідно спочатку виявити можливість зростання випуску продукції шляхом модернізації обладнання, інтенсивнішого його використання, впро-вадження інноваційних заходів і т. ін. Потім виявлений резерв під-вищення середньогодинного виробітку треба помножити на мож-ливу кількість годин роботи обладнання ФРЧМ (добуток можливої кількості одиниць, кількості днів роботи, коефіцієнта змінності, тривалості зміни):

Узагальнюючим синтетичним показником ефективності використання основних фондів є фондовіддача - обсяг виробленої продукції за рік або інший період на 1 гривню виробничих основних фондів. Фондовіддача = Чиста виручка від реалізації / Основні виробничі фонди.Фондовіддача основних фондів знаходитися в прямо пропорційній залежності від продуктивності праці і обернено пропорційній від фондоозброєності. Підвищення фондовіддачі значною мірою відбувається також під впливом таких відновлювальних чинників, як підвищення вартості одиниці потужності, випередження зростання цін на обладнання над збільшенням його продуктивності, недоліки у використанні діючих фондів.Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці перевищували темпи зростання її фондоозброєності. Резерви росту фондовіддачі – це збільшення обсягу виробництва продукції і скорочення середньорічних залишків ОВФ-в.

де РIФВ — резерв зростання фондовіддачі; Р|ВП — резерв збільшення виробництва продукції; ОВФд — додаткова сума основних засобів виробництва, необхідна для освоєння резервів збільшення випуску продукції; РІ ОВФ — резерв скорочення основних засобів виробництва за рахунок реалізації і здачі в оренду непотрібних і списання неприда-тних ОВФ.

\ 2. Аналіз наявності, складу та динаміки джерел формування капіталу.

Якщо в активі балансу відображаються кошти підприємства, то в пасиві - джерела їх утворення. За ступенем приналежності використовуваний капітал підрозділяється на власний (III розділ балансу) і позиковий (I V і V розділи балансу). За тривалістю використання розрізняють капітал довгостроковий постійний (перманентний) - IV розділ балансу і короткостроковий - V розділ балансу.

Необхідність у власному капіталі обумовлена ​​вимогами самофінансування підприємств. Власний капітал є основою незалежності підприємства. Однак потрібно враховувати, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього. Крім того, слід мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то, залучаючи позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного капіталу.

У той же час якщо кошти підприємства створені в основному за рахунок короткострокових зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким.

Аналіз джерел форм-ня капіталу починають з оцінки динаміки, їх складу та стр-ри. Важл.значення в аналізі стр-ри джерел коштів має оцін­ка раціон-ті співвідн-ня власних і позик. коштів.

До осн. показників, що характериз. стр-ру капіталу, відносять коеф-т незал-ті, коеф-т фін. стійкості, коеф-т фін-ня.

1) Кн = ВК/ ∑ К - характеризує частку коштів, вклад. власниками в заг. вартість майна п-ва.

2) k фін стійк = (ВК + Довгостр Зоб) / ∑ К – від обр. частку довгостр. пасивів у складі сук. капіталу, тобто тих джерел фін-ня, які п-во може використ. у своїй д-ті трив. час

3) k фін-ня = ВК/ ПК – відобр. частку довгостр. пасивів у складі сук. капіталу, тобто тих джерел фін-ня, які п-во може використовувати у своїй діяльності тривалий час.

Оцінку складу та стр-ри ВК п-ва слід здійснювати в динаміці за низку років, щоб виявити осн. тенденції змін. Так, зростання величини ВК капіталу, пов’язане із збільшенням обсягів вир-ва, свідчить про розширення вир. та ком. д-ті п-ва. Це зміцнює екон. самост-ть та фін. стійкість і відповідно ↑ надійність п-ва як партнера.

Також викор-ть показники: k фін левериджу = ПК / ВК; k концетр позик кап = ПК /∑ К

Отже, від того, наскільки оптимально співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове становище підприємства. У процесі аналізу пасивів підприємства в першу чергу слід вивчити зміни в їх складі, структурі і дати їм оцінку.

Оцінка змін, які відбулися в структурі капіталу, може бути різної з позицій інвесторів і з позиції підприємства. Для банків та інших інвесторів ситуація більш надійна, якщо частка власного капіталу у клієнта більше 50%. Це виключає фінансовий ризик. Підприємства ж, як правило, зацікавлені в залученні позикових коштів. Отримавши позикові кошти під менший відсоток, ніж рентабельність підприємства, можна розширити виробництво, підвищити прибутковість власного капіталу.

Таким чином, аналіз структури пасиву балансу необхідний для оцінки раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості.

Тому аналіз наявності, джерел формування та розміщення капіталу має винятково велике значення. - Вивчення складу, структури і динаміки джерел формування капіталу підприємства; - Виявлення чинників зміни їх величина; - Визначення вартості окремих джерел залучення капіталу та його середньозваженої ціни, а також факторів зміни останньої; - Оцінка рівня фінансового ризику (співвідношення позикового і власного капіталу); - Оцінка змін, що відбулися в пасиві балансу з точки зору підвищення рівня фінансової стійкості підприємства; - Обгрунтування оптимального варіанту співвідношення власного і позикового капіталу.

Вихідною інформацією для аналізу є дані зі стандартних форм бухгалтерської звітності: баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати та їх використання (форма № 2).