Історико-філософські концепції свідомості

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Походження та сутність свідомості. Співвідношення онтогенезу та філогенезу.

„Чуття тварин є більш тонкими, ніж людські чуття, але це є справедливим лише стосовно певних речей, необхідно пов’язаних із потребами тварин, і вони є тоншими саме внаслідок цієї певності, внаслідок вузькості того, у чому тварина зацікавлена. У людини немає нюху мисливського пса чи ворона; але саме тому, що її нюх розповсюджується на всі види запахів, він є вільним, байдужим до якихось спеціальних запахів. Де чуття підноситься над межами чогось спеціального та над своїм зв’язком з потребою, там воно сходить до самостійного, теоретичного сенсу та гідності: універсальне чуття вже судить, універсальна чуттєвість постає духовністю. Навіть найнижчі чуття – смак та нюх – підносяться в людині до духовних, наукових актів”. (Л.Фейєрбах)

Слід відрізняти

По своїй суті вони виступають одним і тим же явищем ідеального відображення, яке є атрибутивною властивістю матерії. Разом з тим, вони відрізняються за формою.

Навіть історично мова виникає тоді, коли у первісних людей виникла потреба щось сказати один одному, а така потреба, перш за все, породжувалася необхідністю організувати спільну діяльність по здобуванню необхідних для існування умов. За закономірностями розвитку дитини, котра повторює у стислому вигляді весь попередній розвиток людства, можна побачити, що мова не виникає раніше за виникнення свідомості, та й саме мислення у дитини, яке чітко виражається у питанні “чому?” виникає лише на певному етапі її розвитку.

Для того, щоб зрозуміти мову логіки мислення, слід зрозуміти виникнення логіки мови, починаючи від визначення суб’єкту (іменник) та предикату (прикметник), а потім вже інших частин мовлення, як таких, що відображають всебічно те, що відбувається в процесі взаємодії суб’єкту та предикату. Отже, спочатку було діло, а потім – “слово”. Тобто, мова як практична свідомість, як і сама свідомість, виникає в процесі предметно-практичної діяльності і поза такою діяльністю вона є неможливою.

Онтогенез – ____________________________________________

_______________________________________________________

_______________________________________________________

_______________________________________________________

Філогенез – _____________________________________________

_______________________________________________________

_______________________________________________________