2. Закони діалектики.

Відмінність законів діалектики від законів природознавства полягає у їх універсальності. Існує три закони діалектики, які були узагальнені у відповідних розділах “Науки логіки” Гегеля: закон взаємопереходу кількості та якості у розділі “Вчення про буття”; закон єдності та боротьби протилежностей у розділі “Вчення про сутність”; закон заперечення заперечення у розділі “Поняття”.

Закон єдності та боротьби протилежностей є джерелом розвитку. Основними ступенями розгортання суперечності є:

Форми суперечностей

Внутрішні суперечності є суперечностями однієї основи

Наприклад:

південь

північ

полюс

Зовнішні суперечності - це суперечності різних основ (кожна з яких виступає “внутрішнім подвоєнням єдиного” (Гегель)), але у відношенні зовнішніх суперечностей ці основи можуть бути байдужими одна до одної.

Наприклад:

чоловік

жінка

Продуктивні сили

Виробничі відносини

Спосіб виробництва

людина

Якщо ж така байдужість у формі зіткнення інтересів зникає, зовнішні основи перетворюються на антагонізм.

Антагонізм - це така форма зовнішніх суперечностей, що вступають у конфлікт між собою. Наслідком цього конфлікту, на відміну від випадку розв’язання внутрішніх суперечностей, виступає “вибух”

.

Наприклад:

Вибух - це форма розв’язання зовнішніх суперечностей, внаслідок якого не відбувається розвиток. На суспільному рівні “вибух” як форма розв'язання зовнішніх суперечностей проявляється як війна. Тобто війна виступає такою формою суспільних конфліктів, внаслідок якої сили, що вступають у суперечність, або знищують (у кінцевому рахунку завжди перемагає прогресивна сила) протилежну, або знищують одна одну. Таким чином, при вибуху або одна суперечність знищує іншу, або вони разом взаємознищуються.

Продуктивні сили

Виробничі відносини

Продуктивні сили

Виробничі відносини

СРСР (становлення соціалізму, 30-ті роки ХХ ст.)

Німеччина (капіталізм, 30-ті роки ХХ ст..)

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Закон взаємопереходу кількості та якості являє собою закон єдності та боротьби протилежностей на рівні механізму розвитку, який розкривається через співвідношення якості, кількості та міри.

Відмінність кількісно-якісних змін у межах однієї міри, від таких, у межах зміни однієї міри на іншу, не можна зрозуміти поза розгортанням суперечностей певної основи. Таким чином, зміна міри відмінюється від простих кількісно-якісних змін у межах певної міри тим, що тут відбувається розв’язання суперечностей старої основи і виникає нова основа нових суперечностей. Тобто, відбувається стрибок у нову основу нової міри як конкретно-індивідуальної тотожності кількості та якості.

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Закон заперечення заперечення є виразом попередніх двох законів і відображає напрямок розвитку.

Важливою категорією закону заперечення заперечення виступає категорія “зняття”, яка означає, що коли певна суперечність розв’язується, з викиданням старої форми минулої основи зміст минулого розвитку не зникає повністю, а сходить на новий рівень розвитку. Таким чином, при розв’язанні суперечностей історичного розвитку, від попередніх етапів до нового періоду переходять продуктивні сили певного рівня розвитку та їх ідеальне вираження у формі понять, категорій пізнання.

Із законом заперечення заперечення, оскільки він відображає напрямок розвитку, пов’язані категорії “прогресу” та “регресу”.