2. Людина в класичних філософських концепціях

Аналіз сучасних концептуальних підходів до поняття "людина" доцільно почи­нати з історії філософської антропології.

Проблема людини у філософії Стародавньої Греції

Філософи античності тривалий час розглядали людину як подібність космосу, як "малий світ" – мікрокосмос. Надалі людина розглядалася у більш широкому аспекті:

"Людина – міра всіх речей, існуючих, що вони існують, а неіснуючих, що вони не існують"

(Протагор)

Християнська концепція людини у філософії Середньовіччя

Представники цієї філософії розглядають людину як образ Бога. Душа є "подих" самого Бога, а людина змінюється з позиції не розуму, а серця.

Один із головних принципів філософії цієї епохи – антропоцентризм. Людина характеризується як автономна істота , як жива цілісність.

Проблема людини у філософії епохи Відродження

Піко Делла Мірандола (1463–1495 рр.)

Людина – мікрокосмос. Людина – це істота, яка здатна прагнути до "божественної" досконалості, яку вона сама формує

Мішель де Монтень (1533–1592)

Людина є частиною природи. У своєму житті вона повинна керуватися тим, чому її навчає природа – мати

Ф ілософія Нового часу акцентує увагу насамперед на проблемі пізнання.

Представники німецької класичної філософії наголошують на раціональному, духовному началі в людині.

Слов’янська філософія про сутність людини

Г.С. Сковорода (1772–1794 рр.)

Людина – це мікрокосмос, який має серце, за допомогою якого пізнає своє життя.

В.С. Соловйов (1853–1900 рр.)

Людина як істота тілесна, духовна, як суб’єкт розуму і релігії.

Т.Г. Шевченко (1814–1861 рр.)

Людина – це істота природи, духовна, працелюбна.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Засновники цієї філософії розкривають єдність людини з природою, їм властиві заглибленість у внутрішнє буття людини, кордоцентризм або філософія серця, тобто емоційно-вольова сутність людини.

Ф

Марксистська концепція

Процес виділення людини зі світу тварин відбувався під впливом суспільно-трудової діяльності, на основі якої сформувалась людина як суспільна за своєю сутністю істота. Сутність людини є універсальною і вона може розвиватися у системі суспільних відносин. Водночас, відчуження таких відносин віддзеркалюється у відчуженості людської сутності, коли розвиток суспільства на рівні виробництва відбувається за рахунок деградації сутнісних сил людини.

ілософська антропологія про проблеми людини

Концепція неотомізму

Вихідним принципом католицької релігії був і залишається принцип переважання духу над матерією. Звідси неотомістичне трактування сутності людини як самосвідо­мості. Духовне начало у людини є гіпертрофоване, наділене трансцендентною сутністю.