2. Істина та проблема критерію істинності пізнання

Проблема істинності пізнання є стрижневою проблемою філософської та наукової гносеології. Поза істинності теорія пізнання не має практичного значення. Таким чином, критерієм істинності пізнання виступає предметно-практична діяльність суспільства, передусім – виробнича діяльність. Переконатися у тому, чи вірно був пізнаний той чи інший феномен можна за умов його практичного відтворення. Наприклад, створення атомних електростанцій, або атомних бомб є протилежними за значущістю для розвитку людства, але рівною мірою свідчать про істинне пізнання структури та руху атомів.

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Форми істини

Висновки

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Питання для самоконтролю

1. Чим відрізняється філософське та наукове пізнання за своїм предметом?

2. Чи можливий математичний аналіз без синтезу?

3. Чому є неправомірною абсолютизація виокремлення індукції та дедукції?

4. Які форми істини Ви знаєте?

5. У чому полягає критерій істинності самої практики?

6. Чим відрізняється істина від правди?

7. В якому розумінні теорію відносності Ейнштейна можна назвати істиною?

8. Чи можна погоджуватися з Сократом що «істина це пристрасть»?

Тема 6. Діалектика – всезагальна теорія розвитку

План лекції 1

1. Сутність діалектики та її історико-філософські форми.

2. Закони діалектики.

Рекомендована література

Основна: 10, с. 65 – 97; 12, с. 394 –425; 17.

Додаткова: 20; 32.

Інтернет-ресурси: 51;52.

Міні-лексикон:

діалектика, суперечність, протилежність, основа, тотожність, єдність, кількість, якість, міра, заперечення, марне заперечення, розв’язання суперечностей.

1. Сутність діалектики та її історико-філософські форми.

Поняття «діалектика» з грецької означає «веду полеміку» і пов’язувалося з діалогічним способом пошуку сенсу речей та явищ. Але, наприкінці класичного історико-філософського процесу це поняття отримало значення теорії всезагального розвитку світу. Діалектичними називаються і закони такого розвитку

Історичні форми діалектики

В чому конкретно полягають ці характеристики?

Антична діалектика не могла носити безпосередньо науковий характер тому, що:

– наука тільки починала свій історичний розвиток;

– суспільна практика, яка формувала античну людину як «мікрокосмосу макрокосмоса», обумовлювала усвідомлення античної людини необхідності пізнання загальних законів світу;

– натуралістичність античної діалектики була пов’язана з розвитком природи;

– наївність античної діалектики обумовлена неспроможністю філософії цього періоду обґрунтувати свої практичні та теоретичні засади

Гегелівська, об’єктивно-ідеалістична форма діалектики відносила розвиток лише до сфери розуму. Саме Гегель узагальнив весь попередній історико-філософський процес у систему діалектичної теорії. Але, зайнята виключно теоретично-науковими проблемами, гегелівська діалектика байдужа до об’єктивної реальності, до розвитку реальної людини та реальної історії. Тому виникає суперечність між діалектичним методом та філософською системою Гегеля – діалектика стверджує безкінечний розвиток, а система завершується теорією діалектики

Марксистська форма діалектики (діалектичний матеріалізм) розв’язала протиріччя метафізичного матеріалізму Фейєрбаха та діалектичного ідеалізму Гегеля. Маркс не відкрив закони діалектики, а обґрунтував їх як об’єктивні закони універсального розвитку: матеріального світу як такого, суспільства, та людського мислення, адже в процесі предметно-практичної діяльності закони матеріального світу стають законами мислення суспільства.

____________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________