Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpargalka_istoria_33__33__33__33__33__33.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
22.04.2019
Размер:
912.9 Кб
Скачать

31. Особливості господарського розвитку суспільства Європейської цивілізації в 5-10 ст.

У добу середньовіччя господарське життя переживає процес аграризації. Це був тривалий процес, примітивна аграрна еконо­міка досить довго панувала на теренах Європи, але риси її посту­пово змінювалися, еволюціонували. Головні напрямки господаоського розвітку: Панування натурального господарства, населення зай­малося в основному землеробством. Відомими культурами цього періоду були зернові: полба (різновид пшениці), ячмінь, просо. Умови життя землеробів були надзвичайно тяжкими: стихійні лиха, часті неврожаї, голо­домори, епідемії. Триває процес утворення ранньофеодальних держав, най­більшою з яких була Франкська. Землевласники-феодали мали на землю монопольне право, яке й визначало в умовах аграрної економіки їх панівне становище. Особиста власність поширюється на будинок, садибу, город, проте не на ріллю, яка залишається громадською, але в особистому користуванні. З другої половини VI ст. у Франк­ській державі аллод фіксується як особиста земельна власність. Великим землевласником у державі франків була католицька церква: це були пожа­лування, залучення необроблюваних досі земель, а особливо через заповіти або внески землі до монастирів. Католицькі церковні установи, пе­редавали землю на умовах прекарію, тобто зобов'язання за кори­стування землею виконувати певні повинності. Головною формою землеволодіння в цей період стає бенефі­цій - передача землі в умовну не спадкову власність, що перед­бачала несення певної служби, найчастіше військової. Виникає спадкова форма умовного феодального зем­леволодіння — феод (або лєн), що також передбачала несен­ня служби, але й земля, й посада передавалися у спадок. Основною формою таких повинностей була феодальна рента: відробіткова, продуктова, грошова. У державі франків можна виділити такі категорії залежних селян: особисто вільні ко­лони, літи, та особисто залежні серви.

33. Формування великої земельної власності та її форми в Західній Європі ( аллод, бенефіцій)

Будь-якій державі притаманна певна економічна система, го­ловною ознакою якої завжди є форма власності. В Європі, по­чинаючи з V—VI ст., невпинно відбувався процес формування суспільно-економічних структур, що отримали назву «фео­далізм». Це була так звана структура васалітету, тобто «сюзерен-васал»: король розподіляє землі між верхівкою, яка зобов'язана перед ним воєнною служ­бою; вони ж роздають свої землі на умовах сплати ренти або та­кож обов'язок несення військової служби особам, що стоять нижче на ієрархічних щаблях, і так далі, доки, нарешті, землі, огорнуті цілою мережею взаємних зобов'язань, не переходили до залежних категорій безпосередніх землеробів. Землевласники-феодали мали на землю монопольне право, яке й визначало в умовах аграрної економіки їх панівне становище. Зростання великої земельної власності, джерелом якої були не лише «пожалування», а й прямі захоплення общинних земель, відбувається швидкими темпами. При цьому форми землеволо­діння та соціальну структуру, що існували у Франкській державі, можна уявити за «Салічною правдою», одним з най­давніших зведень звичаєвого права та пам'яткою не лише право­вої, а й економічної думки середньовіччя. Формування великої земельної власності у вигляді аллоду відбувається шляхом як руйнування общини (громади) і поглинання селянських наділів за рахунок так званих комендацій (від лат. соттепсіаііоп — передо­ручення), так і королівських пожалувань.Головною формою землеволодіння в цей період стає бенефі­цій, адже надання землі у повну власність (у вигляді аллоду) значно послаблювали королівську владу і створювали прошарок землевласників, які вже відмовлялися служити. Необхідно було знайти спосіб, щоб створити прошарок служивих людей, профе­сійних військових та чиновників, одночасно звільнивши скарб­ницю короля від грошових виплат та переклавши на умовних власників турботу про надходження податків і виконання селя­нами певних повинностей. Таким способом і стали бенефіції, тобто передача землі в умовну не спадкову власність, що перед­бачала несення певної служби, найчастіше військової. З часом (IX—X ст.) виникає спадкова форма умовного феодального зем­леволодіння — феод (або лєн), що також передбачала несен­ня служби, але й земля, й посада передавалися у спадок. Протя­гом цього часу панівною формою стає теза «немає землі без сень­йора».

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]