- •Питання №1
- •Питання №2
- •Питання №3
- •Питання №4
- •Питання №5
- •Питання №6
- •Питання №7
- •Питання №8
- •Питання №9
- •Питання №10
- •Питання №14
- •Питання №15
- •Питання №16
- •Питання №17
- •Питання №18
- •Питання №20
- •Питання №21
- •Питання №22
- •Питання №23
- •Питання №24
- •Питання №25
- •Питання №26
- •Питання №27
- •Питання №28
- •Питання №29
- •Питання №30
- •Питання №31
- •Питання №32
- •Питання №33
- •Питання №34
- •Питання №35
- •Питання №36
- •Питання №37
- •Питання №38
- •Питання №40
- •Питання №41
- •Питання №42
- •Питання №43
- •Питання №44
- •Питання №45
- •Питання №46
- •Питання №47
- •Питання №48
- •Питання №49
- •Питання №50
- •Питання №51
- •Питання №52
- •Питання №54
- •Питання №55
- •Питання №56
- •Питання №57
- •Питання №58
- •Питання №59
- •Питання №60
- •Питання №61
- •Питання №63
- •Питання №64
- •Питання №65
- •Питання №66
- •Питання №67
- •Питання №68
- •Питання №69
- •Питання №70
- •Питання №71
- •Питання №72
- •Питання №73
- •Питання №74
- •Питання №75
- •Питання №76
- •Питання №77
- •Питання №78
- •Права людини – це надані в однаковій мірі для всіх можливості.
- •Питання №79
- •Питання №80
- •Питання №81
- •Питання №82
- •Питання №83
Питання №63
Тлумачення-роз’яснення юридичних норм: поняття, призначення, види.
Тлумачення-роз'яснення — це зовнішня, об'єктивована інтерпретація змісту правової норми – тлумачення норми «для інших».
Тому воно мусить бути певним чином виражене назовні, «матеріалізоване» у тій чи іншій формі, доступній для сприйняття іншими особами.
Види тлумачення-роз'яснення:
За сферою дії:
Нормативне (загальне) - розраховане на всі випадки застосування, реалізації роз'яснюваної норми;
Казуальне (індивідуальне) - розраховане тільки на той випадок застосування, реалізації юридичної норми, з приводу якого роз'яснюється її зміст;
За юридичним значенням:
Офіційне - роз'яснення змісту юридичної норми, яке здійснюється компетентними суб'єктами і є формально-обов'язковим для всіх її адресатів.
Офіціозне - роз'яснення змісту юридичної норми, котре є формально-обов'язковим тільки для осіб та організацій, адміністративне підпорядкованих суб'єкту роз'яснення (інтерпретатору).
Неофіційне - роз'яснення змісту юридичної норми, яке не є формально-обов'язковим для будь-кого.
Питання №64
Інтерпретаційно-правові акти: поняття, юридичні властивості, види.
Інтерпретаційно-правовий акт (акт офіційного тлумачення правової норми) — це спосіб зовнішнього прояву встановленого компетентними органами формально-обов'язкового правила розуміння змісту юридичної норми.
Юридичні властивості інтерпретаційно-правових актів:
Інтерпретаційно-правові акти є формально обов’язковими для їх адресатів.
В таких актах закріплюються правила розуміння норми (а не правила фізичної поведінки).
ІПА можуть приймати лише правотворчі (або інші спеціально уповноважені) органи.
ІПА характеризуються наявністю спеціальних, письмових форм їх виразу
Дія ІПА у часі є як прямою, так і зворотною.
Види інтерпретаційно-правових актів:
За «авторством» норми, яка є предметом тлумачення:
Акти автентичного тлумачення.
Акти делегованого (легального) тлумачення.
За суб'єктами тлумачення:
Акти тлумачення державних органів (органів державної влади, управління, суду, прокуратури та ін.).
Акти тлумачення уповноважених органів громадських об'єднань.
За сферою дії:
Нормативні (загальні).
Казуальні (індивідуальні).
За галузевою приналежністю норми, яка тлумачиться:
Акти тлумачення норм конституційного права.
Акти тлумачення норм адміністративного права.
Акти тлумачення норм цивільного права.
Акти тлумачення норм кримінального права та ін.
За структурним елементом норми, яка тлумачиться:
Акти тлумачення гіпотези.
Акти тлумачення диспозиції.
Акти тлумачення санкції.
За формою зовнішнього виразу:
Письмові.
Усні (тільки казуальні).
За юридичною формою:
Постанови.
Роз'яснення.
Ухвали та ін.
Питання №65
Законність і правопорядок: поняття, значення та співвідношення. Принципи законності у сучасних державах соціально-демократичної орієнтації.
Законність - це режим (стан) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам держави, який утворюється в результаті їх неухильного здійснення всіма суб'єктами права.
Соціальна сутність законності - це узгодження певних реальних суспільних відносин з їх законодавчими моделями, інакше кажучи, розповсюдження «панування» волі законодавця на всю територію держави, на все суспільство.
Основні принципи законності у державі соціально-демократичної орієнтації:
Єдність - однаковість нормативно-правового регулювання на всій території країни; тотожність застосування юридичних норм щодо всіх однойменних суб'єктів права;
Соціально-демократична доцільність - відповідність закону цілям забезпечення прав людини і прав нації (народу), соціальної демократії і прогресивного розвитку суспільства; необхідність вибору в межах закону найбільш ефективного (оптимального) засобу досягнення мети закону;
Реальність - забезпеченість законності дієвими, досконалими гарантіями.
Наслідком законності є встановлення в суспільному житті правопорядку.
Правопорядок - це режим (стан) упорядкованості, організованості суспільних відносин, який складається за умов законності.