Питання №48

Законодавчий процес в Україні: поняття та стадії.

Законодавчий процес в Україні – це закріплена законом обов’язкова послідовність стадій створення, прийняття та введення у дію закону.

Стадії:

1. Законодавча ініціатива.

2. Розробка наукових концепцій майбутнього закону.

3. Розробка законопроекту.

4. Наукова експертиза законопроекту.

5. Обговорення проекту на пленарному засіданні ВРУ.

   1. Внесення правок/пропозицій.

6. Прийняття закону (закон вважається прийнятим, якщо ‘за’ проголосує конституційна більшість депутатів; прийнятий закон підписує голова ВРУ).

7. Обнародування закону.

   1. Підписання закону Президентом України (перший термін підписання – 15 днів, під час чого Президент ветує/підписує закон; у випадку вето закон відправляється на доопрацювання – в цей період депутати можуть подолати вето президента; наступний термін – 10 днів, і якщо впродовж них президент знову не підпише закону – закон видається за підписом голови ВРУ).

8. Опублікування.

   1. Внесення в єдиний реєстр законів, де йому присвоюється номер і код.

   2. Публікація в офіційних виданнях (газети: «Голос України», «Урядовий кур’єр»; журнали: «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України» тощо)

9. Вступ в юридичну силу (через 10 днів після офіційного прийняття, якщо не встановлено інше).

Питання №49

Підзаконні нормативні акти державних органів України та органів місцевого самоврядування (поняття, види). Інші форми права в Україні.

Підзаконні НПА – НПА, прийнятий компетентним суб’єктом на підставі закону, в межах закону, на виконання закону.

Види підзаконних НПА:

• Постанови ВРУ.

• Укази і розпорядження Президента України.

• Постанови і розпорядження КМУ.

• Накази, листи, інструкції і положення міністерств і відомств.

• Постанови і розпорядження ВР/РМ АРК.

• Розпорядження голів обласних і районних державних адміністрацій.

• Накази начальників відділів і управлінь обласних і районних державних адміністрацій.

• Рішення місцевих рад.

• Рішення виконкомів місцевих рад.

• Розпорядження голів місцевих рад.

Питання №50

Чинність нормативно-правових актів України у часі (набрання та припинення чинності).

Темпоральну (часову) чинність нормативно-право­вих актів (так само, як інших джерел об'єктивного юридичного права) характеризують такі показники:

• Момент набрання чинності нормативно-правовим актом (тобто момент початку його дії).

• Напрямок темпоральної чинності норма­тивно-правового акта (тобто його дія стосовно фак­тів, які виникли вже після набрання ним чиннос­ті, а також тих, які виникли ще до цього, і тривають після набрання ним чинності).

• Момент (і підстави, порядок) зупинення чинності нормативно-правових актів;

• Момент втрати чинності нормативно-пра­вового акта (тобто припинення його дії).

Правила щодо темпоральної чинності норматив­но-правових актів звичайно встановлюються зако­нодавством відповідної держави.

Питання №51

Чинність нормативно-правових актів України у просторі та за колом осіб.

Просторова (територіальна) чинність НПА характеризується обсягом того фізичного простору, у межах якого на відпо­відних суб'єктів права поширюється формальна обов'язковість таких актів (а точніше — обов'яз­ковість юридичних норм, що закріплені в них).

Серед НПА розрізняють та­кі, чинність яких поширюється на всю територію держави і такі, що діють лише на частині її тери­торії (так звані локальні акти); якщо перші можуть прийматись, ясна річ, тільки вищими й центральни­ми органами держави, то останні — як вищими, центральними, так і певними місцевими органами.

Чинність НПА за колом осіб характеризується тим, на яких саме суб'єк­тів права поширюється формальна обов'язковість юридичних норм, закріплених у нормативно-право­вих актах.

За загальним принципом, чинність законодав­ства держави поширюється на всіх осіб, що пере­бувають на її території. Проте із згаданого принципу є винятки: наприклад, законодавство України про кримінальну та ад­міністративну відповідальність не поширюється на відповідальних працівників зарубіжних посольств, консульств, представництв, на глав держав та уря­дів, що перебувають в Україні з офіційним візитом.

Законодавство України повністю зберігає свою чинність щодо тих її громадян, які перебувають за кордоном.

Безперечно, не поширюються на всіх суб'єктів так звані спеціальні акти (норми), тобто такі, які адресуються лише певним категоріям, групам гро­мадян (студентам, пенсіонерам та ін.) або певним різновидам організацій чи соціальних спільностей.