29. Закони хіі таблиць у Римі, їхня характеристика.

Були проведені з ініціативи плебеїв, закони були виставлені в центрі Рима це збірник коротких звичаєвих норм з найважливіших питань зафіксована приватна власність, манципація, значну увагу приділяли борговому праву, батько мав необмежену владу, усиновлення, свобода заповітів, колективна власність продовжувала існувати, кровної помсти не було, зберігався таліон, самосуд коли спіймали на гарячому, закони не торкалися основ державного ладу, проте була ціла низка законів щодо порядку управління.

30. Джерела римського права в період імперії.

Зберігались деякі попередні джерела права, силу законів набули сенатус-консульти, втрачають значення преторські едикти, основним джерелом права стали розпорядження імператора-конституції: едикти(загальні), декрети(окремі спірні справи), рескрипти(відповіді на скарги), мандати(інструкції урядовцям) набули значення розпорядження префектів міст, зберігалась діяльність римських юристів, класична юриспруденція.

Середні віки

1.Винекнення феод.Д-ви і права:суть,особл.,та етапи розвитку.

Середніми віками в Європі учені називають період від падіння Західної Римської імперії до падіння Східної Римської імперії(Візантії).

Це час існування особливого суспільного ладу,який прийшов на зміну рабовласницькому. Феодальне суспільство так само,як і рабовласницьке,було класовим,воно базувалося на експлуатації людини людиною. Відмінність полягає в тому,що за феодалізму трудящі були вже не рабами,а лише особисто залежними від своїх панів,чи в гіршому випадку, кріпаками представників пануючого класу,який називався класом феодалів.

Феодалізм як суспільний лад був неминучою і необхідною стадією в історії розвитку людства,але в порівнянні із рабовласницьким ладом він виступає більш прогресивним явищем,хоча характеризується слабким суспільним поділом праці.

Єтапи:

Раннє середньовіччя (Станово-представн. монархія, ієрархічність, зв’язок між власністю на землю і політичною владою), період розвинутого феодалізму, пізнє середньовіччя (капіталізм, абсолютизм).

Феодальна роздробленість, Станово-представницька монархія (дворянство, духовенство, 3 стан), абсолютизм(буржуазія)

2.Винекнення д-ви Франків. Сусп лад. Реформи Карла Мортела.

Роль в її утворенні відіграло зовнішнє насильство,зумовлене завоюванням германськими племенами римських територій. Родовий устрій германців не був пристосований до у-ння ними. Утворення держави германців безпосередньо пов’язане із розпадом Західно - Римської імперії. Найбільшого значення мала діяльність майордома Карла Мортела, який провів важливі реформи у державі: 1) Він припинив дарування земель у повну власність,а почав надавати їх разом із селами,котрі на них проживали – в умовах пожиттєвого держання. Такі землі називалися – бенефіції. 2) Держатель бенефіція повинен був нести військову службу. 3) Між бенефіціалом та особою,що надавала землю встановлювалися договірні відносини,як між васалом і сеньйором. 4)Внаслідок роздачі бенефіціїв виник новий вид військ - феодальне ополчення. Найб.розквіту д-ва франків досягла за сина Пініна –Карла Великого

Щодо суспільного ладу,то населення под. на різні сусп.групи: 1)До найнищ.сусп.групи віднос.раби,колони,та вільновідпущеники. 2) Групу напіввільного населення становили лети. 3) Центральне місце належало вільним франкам.

Центр. місце у закабаленні вільних людей належало преторіям. Великий вплив мало духовенство.