- •1. Сутність концепції жц реально існуючих технічних та соціально економічних систем
- •2. Необхідність вивчення та прогнозування взаємовпливу жц продукції, технології, організаційної форми, підприємства, галузі тощо.
- •3.Жц конкурентної переваги та її роль у формуванні підприємства.
- •5.Вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на конфігурацію та тривалість жц підприємства.
- •6. Методи аналізу впливу факторів на життєздатність підприємства.
- •7.Прогнозування тривалості та конфігурації жц підприємства, зміст підходів щодо управління жц підприємства: основні характеристики системи управління на різних етапах жц.
- •8.Криза як одна з фаз жц системи.
- •9.Кризовий стан середовища та його вплив на діяльність підприємства.
- •10.Загальна характеристика статичних та динамічних моделей середовища функціонування підприємства: переваги та обмеження.
- •15.Оцінка можливостей розвитку окремих галузей та підприємств на різних фазах макроекономічних циклів.
- •16.Багатоваріантність визначення кризових явищ на макро- та мікрорівнях в економіці: збій, кризова ситуація, локальна криза, системна криза, стратегічна криза, катастрофа.
- •17.Сутність, загальні та особливі характеристики кризових явищ.
- •18.Типологія кризових явищ та причин їх виникнення.
- •20.Роль кризи зростання та кризи занепаду як рушіїв розвитку або занепаду системи
- •21.Особливості кризових явищ на підприємствах різного типу та механізмів їх протікання.
- •22.Симптоми, причини, джерела та рівні прояву кризових явищ на підприємствах України.
- •19,23.Принципова схема взаємозв'язку кризових явищ у формуванні системної та стратегічної кризи підприємства.
- •24.Можливості попереднього діагнозу та методи ідентифікації кризових явищ різної глибини в умовах підприємств України: підходи, моделі, показники, технології отримання та використання інформації.
- •25.Слабкі сторони підприємства як основа визначення "кризових точок".
- •26.Механізми визначення та прогнозування типу, глибини та наслідків розвитку кризових явищ на підприємстві.
- •29.Ринкові процеси як джерело та внутрішні фактори кризи збуту.
- •27.Симптоми, причини та механізми формування локальної кризи збуту підприємства під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів.
- •28.Типологія кризових ситуацій, що призводять до кризи збуту.
- •30.Аналіз складу, структури та реалізації продукції, що випускається, рівня конкурентоспроможності продукції.
- •32.Характеристика способів та підходів до ідентифікації кризи збуту.
- •33.Виникнення стратегічної кризи збуту та роль маркетингу у її подоланні.
- •34.Можливості та обмеження впливу підприємства на перетворення кризи збуту у системну кризу всього підприємства.
- •35.Блок-схеми механізмів розвитку "керованої" та "некерованої" кризи у системну, стратегічну кризу.
- •36.Сутність та методи проведення продуктової реструктуризації. Загрози для продуктово-товарних стратегій.
- •37.Характеристика та варіанти побудови антикризової стратегії збуту
- •39.Антикризові компоненти підсистеми маркетингу та збуту, як забезпечення керованості (запобігання) кризи
- •40.Симптоми, причини та механізм формування фінансової кризи підприємств України.
- •41.Місце фінансової кризи підприємства у формуванні системної кризи, зв'язок з іншими локальними кризами.
- •42.Механізм появи феномену неплатоспроможності; "вузькі місця" у фінансовій системі підприємства, загальні та типові причини неплатоспроможності різних підприємств.
- •43.Види аналізу неплатоспроможності підприємства (зовнішній та внутрішній, "горизонтальний" та "вертикальний").
- •45.Комплексні підходи щодо оцінки фінансового стану підприємства: двохфакторна модель, z-розрахунок Альтмана, підхід у.Бівера.
- •46.Механізм діагностики фінансового стану підприємства.
- •49.Ідентифікація стратегічної фінансової кризи підприємства, оцінка можливостей її подолання.
- •50.Сутність та механізм проведення фінансової реструктуризації.
- •52.Програма фінансового оздоровлення підприємства.
- •53.Антикризові компоненти у фінансово-економічній підсистемі підприємства як забезпечення керованості подолання (запобігання) кризи.
- •54.Симптоми, причини та механізм формування локальної кризи постачання підприємства під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів.
- •55. Типологія кризових ситуацій, що призводять до кризи постачання.
- •56. Зв'язок кризи постачання з іншими локальними кризами на під-ві.
- •57. Можливість та обмеження діяльності в «зонах стратегічних ресурсів» під-ва.
- •58. Моделі та методи аналізу системи постачання, окремих постачальників та зон стратегічних груп.
- •59. Можливості ідентифікації кризи постачання, а також впливу на її подолання.
- •61."Загрози" для стратегій діяльності у "зонах стратегічних ресурсів".
- •63. Перегляд переліку та змісту контрактів6 критерії оцінки та технологія внесення змін.
- •64.Логістика постачання, як антикризовий компонент системи управління.
- •65.Симптоми, причини та механізм формування локальної виробничо-технологічної кризи.
- •67.Зв'язок виробничо-технологічної кризи з іншими локальними кризами при формуванні системної кризи.
- •69.Зв'язок виробничого та науково-технічного потенціалів підприємства.
- •70.Аналіз видів та рівня технологій, що використовуються на підприємстві (в т.Ч. Методи визначення тривалості та конфігурації їх жц).
- •71.Визначення характеру виробничо-технологічної кризи: стратегічна чи локальна?
- •72.Місце інноваційного процесу у подоланні кризи підприємства, робота з "технологічними ризиками".
- •73.Сутність та характеристика процесу виробничо-технологічної реструктуризації.
- •74.Методи формування антикризових виробничо-технологічних стратегій та оформлення їх у вигляді відповідних планових документів.
- •101. Основні підходи до подолання кризових явищ на підприємстві.
- •102. Типи антикризової реакції та антикризового управління (реактивне,активне,планове).
- •106.Часові характеристики та черговість впровадження оперативних заходів.
- •109.Концепція та методи подолання стратегічної кризи підприємства.
- •111.Формування стратегічної антикризової програми та забезпечення її виконання.
- •112. Плани санації та реструктуризації, як антикризові плани.
- •114.Сутність, причини та ознаки банкрутства підприємства.
- •115.Поняття "банкрутство", "фіктивне банкрутство", "недобросовісне банкрутство", "санація", "ліквідація".
- •116.Причини та глибина кризових явищ, як основа вибору способів впливу на них.
- •117. Історичний огляд становлення процедур банкрутства в Україні та за її межами.
- •118.Законодавство України, що регулює процедуру банкрутства (основна характеристика).
- •119.Ознаки банкрутства та підстави для початку процедури банкрутства згідно із Законом України "Про банкрутство".
- •121.Основні документи, що використовуються при порушенні справ про банкрутство.
- •122.Процедура визнання підприємства-боржника банкрутом.
- •123.Склад та механізм створення ліквідаційної комісії. Взаємодія ліквідаційної комісії з банкрутом та кредиторами в процесі ліквідації підприємства.
- •59.Можливості ідентифікації кризи постачання, а також впливу на її подолання.
- •62.Характеристика та варіанти побудови антикризової стратегії постачання.
- •75.Антикризові компоненти у виробничій підсистемі підприємства, як забезпечення керованості у подоланні (запобіганні) кризи.
- •86. Симптоми, причини та механізм формування організаційної кризи підприємства.
- •92.Роль організаційної кризи у формуванні системної та стратегічної криз підприємства
- •93.Сутність, основні принципи та технологія впровадження організаційно-управлінської реструктуризації(оурп).
- •94.Організаційно-правові форми юридичних осіб та їх характерні особливості з позицій реструктуризації
- •95.Розподіл багаторівневої організаційної системи: створення юридично незалежних автономних організаційних формувань, дочірніх та залежних товариств, представництв та філій.
- •96.Створення об'єднань юридичних осіб, як варіант реструктуризації.
- •98.Антикризова підсистема підприємства, як організаційно-управлінське забезпечення запобігання криз та виводу підприємства з кризи.
- •99.Стратегічний та оперативний контролінг як організаційні важелі подолання кризи підприємства.
- •2.Необхідність вивчення та прогнозування взаємовпливу жц продукції, технології, організаційної форми, підприємства, галузі тощо.
- •38.Стцуктура. Механізми Формування та узгодження відповідних планових документів.
- •51.Характеристика та варіанти побудови антикризової фінансової стратегії, оцінка її ефективності.
- •79.Характернстнка типових реакцій персоналу на розвиток кризових явищ ("шок", "відкат назад", "визнання кризи", "робота по подоланню кризи").
- •80.Оцінка кадрового потенціалу, його відповідності новим умовам господарювання: методи, технологія, основні показники.
- •84.Стратегії накопичення людського капіталу, як антикрнзова стратегія.
- •86.Симптоми, причіпні та механізм формування організаційної кризи підприємства.
- •100.Стратегії організаційного розвитку підприємств їх документальне оформлення.
- •13. Зв'язок довгострокових циклів з жц окремих складових.
- •88.Методи діагностики організаційного рівня та організаційного потенціалу підприємства.
- •90.Зміна форми власності та корпоратизація, як джерело кризи та створення можливості її подолання.
88.Методи діагностики організаційного рівня та організаційного потенціалу підприємства.
Організаційний аудит (ОА) — являє собою процес збору, аналізу та оцінки інформації про організаційні елементи у діяльності підприємства (організації) і на цій основі формування пропозицій щодо розробки або заміни стандартів, норм та правил для відповідних елементів організаційного механізму та структури управління в цілому.
Мета ОА виявлення вузьких місць організації управління, у структурі 'і'а процесах, неузгодженості окремих параметрів, надання необхідної інформації про стан та ефективність діяльності системи управління для розробки нової системи (перепроектування діючої).
Організаційний аудит — невід'ємна частина антикризових заходів, що потребує спеціальних знань і навичок, певної кваліфікації персоналу. ОА дає найбільший ефект, коли він здійснюється постійно. З одного боку, ОА дає змогу вчасно коригувати організаційні процеси на підприємстві, а з другого — покликаний нагромаджувати інформацію про зміни, що здійснюються всередині та навколо підприємства й вчасно формувати пропозиції про необхідність реорганізації та перепроектування (різних за глибиною та характером) системи управління, тим самим запобігаючи настанню криз, що руйнують фірму. Отже, сам ОА є інструментом антикризового управління.
90.Зміна форми власності та корпоратизація, як джерело кризи та створення можливості її подолання.
Корпоратизація - це перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства (далі - товариства) з метою відновлення виробництва та удосконалення управління такими підприємствами в ринкових умовах.
Індивідуальна власність громадян
Зазначена форма власності формується за рахунок індивідуальної праці, участі в суспільному виробництві, ведення підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також майна, одержаного внаслідок успадкування. Громадяни можуть мати в індивідуальній власності житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, предмети домашнього господарства, продуктивну і робочу худобу, засоби виробництва, вироблену продукцію, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.
Колективна власність:
a) власність колективу орендарів - це вироблена продукція, одержані доходи та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом;
b) власність колективного підприємства - це форма власності, яка виникає у тому випадку, коли все майно державного підприємства, вироблена продукція, одержані доходи переходять у власність трудового колективу;
c) власність кооперативу - це будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів; виготовлена ними продукція; доходи, одержані від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу;
d) власність акціонерного товариства - це майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності;
e) власність громадських організацій. Вони можуть мати у власності будинки, споруди, грошові кошти та інше майно, необхідне виключно для забезпечення виконання статутних функцій;
f) власність релігійних організацій: культові споруди, предмети релігійної обрядовості, благодійного, культурно-просвітницького і виробничого призначення, житлові будинки, грошові кошти.
Державна власність:
a) загальнодержавна власність - майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів служби безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; кошти державного бюджету; національний банк; інші державні банки; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; страхові, резервні та інші фонди та майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток;
b) комунальна власність - майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевого бюджету; житловий фонд; місцеві енергетичні системи; комунальне господарство;
c) майно державних підприємств - це те майно, яке закріплене за державним підприємством і яким воно може розпоряджатися.
Інтелектуальна власність
Інтелектуальна власність - це є твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, результати наукових досліджень.
Власність спільних підприємств, іноземних громадян, організацій і держав
Спільні підприємства з участю юридичних осіб і громадян України та юридичних осіб і громадян інших держав можуть мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення діяльності, визначеної установчими документами.
Іноземні держави мають право на території України у власності майно, необхідне для здійснення дипломатичних, консульських та інших міжнародних відносин, у випадках і порядку, встановлених міжнародними договорами і законодавчими актами України.
Приватна власність
Закон України "Про власність" передбачає існування приватної власності. В Законі зазначається: праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Власник має право на договірній основі використовувати працю громадян. Власник зобов'язаний забезпечити громадянину, праця якого використовується, соціальні, економічні гарантії та права, передбачені законом.