69.Зв'язок виробничого та науково-технічного потенціалів підприємства.

Роль і значення ресурсно-виробничого потенціалу підприємства в суспільному виробництві не залишаються незмінними. Так, по мірі прискорення науково-технічного прогресу РВП підприємств все більше націлюється на відтворення матеріально-технічної бази на якісно новій основі, яка втілює в себе останні досягнення науки і техніки. Таким чином, виробничий потенціал підприємства являє собою матеріальні передумови прискорення науково-технічного прогресу. Між ним і виробничим потенціалом існує безпосередній зв'язок - чим вище техніко-економічний рівень елементів потенціалу і степінь їх використання, тим сильніша матеріально-технічна база НТП. Так, якщо перед підприємствами стоять завдання підвищення ефективності виробництва і переходу на переважно інтенсивні методи господарювання, то в першу чергу інтенсивно і ефективно повинен використовуватись їх ресурсно-виробничий потенціал. А цього можливо досягнути тільки тоді, коли з такою ж степіню напруженості і результативності буде використовуватись кожен елемент потенціалу. Поряд з цим характерна особливість цілісної системи заключається в тому, що властивості і особливості її породжують аналогічні властивості і особливості системи в цілому. Другою характерною рисою ресурсно-виробничого потенціалу підприємтсва є складність. Вона виявляється перш за все в наявності декількох складових елементів, кожний з яких представляє собою сукупність окремих частин, які включають с свою чергу, більш менші частинки ресурсно-виробничого потенціалу. Таким чином, виробничо-ресурсний потенціал підприємства являє собою сукупність великої кількості первинних частинок.

70.Аналіз видів та рівня технологій, що використовуються на підприємстві (в т.Ч. Методи визначення тривалості та конфігурації їх жц).

Розглядаючи техніко-технологічний комплекс, зокрема його технологічну складову, важливо визначити ступінь її гнучкості у переході до виробництва різних виробів. Мова йде, передусім про співвідношення життєвих циклів товару, попиту та техно­логії. Кожна із зазначених категорій характеризується обмеженим терміном існування, наявністю чотирьох відомих стадій розвитку (зародження, зростання, зрілість, занепад) та подібними залежно­стями між часом та обсягами продаж (використання). З співвід­ношенням тривалості усіх чотирьох видів життєвих циклів, що стосуються конкретного виду продукту, розрізняють два основні типи технологій: креативні та динамічні (рис. 7.15)

Успішне використання гнучких технологій, тобто диверсифіка­ція у відповідні галузі можлива за умов наявності на підприємстві динамічної та ефективної системи управління, потужного іннова­ційного потенціалу та широкого доступу до інвестиційних ресурсів.

З огляду на наведене складається перелік основних заходів з подолання кризової ситуації у виробництві, а саме визначаються конкретні технології, типи та кількість обладнання, що мають підвищити виробничо-технологічний потенціал підприємства.

До найбільш важливих результатів на цій стадії відносять:

1) складання плану виробництва та реалізації продукту;

2) планування поточних витрат підприємства;

3) обґрунтування обсягів інвестицій;

4) обчислення балансового та чистого прибутку, показників прибутковості діяльності підприємства та інвестицій;

5) розрахунок грошових потоків від реалізації програми реструктуризації з урахуванням їх вартості в майбутньому.