33.Виникнення стратегічної кризи збуту та роль маркетингу у її подоланні.

До стратегічних заходів запобігання кризі збуту доцільно віднести впровадження бенчмаркінгу. Бенчмаркінг — це процес порівняння продуктів (товарів), виробничих процесів, методів, форм та систем управління, інших характеристик підприємства в цілому та його окремих частин (підсистем) з подібними елементами виробничо-управлінського типу інших підприємств. Види бенчмаркінгу: 1) внутрішній — здійснюється на підприємстві при співстав-ленні характеристики виробничих одиниць з аналогічними процесами; 2) конкурентоспроможності — вимірювання характеристики підприємства та її співставлення з характеристикою конкуре­нтів; дослідження специфічних продуктів, можливостей про­цесу або адміністративних методів підприємств-конкурентів; 3) функціональний — порівнює конкретну функцію двох або більше підприємств в одному секторі; 4) процесу — діяльність щодо зміни визначених показників та функціональності для їх порівняння з показниками під­приємств, характеристика яких вважається досконалою в аналогічних процесах.

До стратегічних заходів, спрямованих на подолання кризи збуту на підприємстві, можна віднести проведення продуктової реструктуризації - зміна структури продук­ції, що виготовляє та реалізує підприємство, базована на перегля­ді політики підприємства з виробництва «що можу» до «виробляю те, що бажає споживач». Продуктова реструктуризація базується на проведенні марке­тингових досліджень підприємства за видами продукції та рин­ками збуту.

34.Можливості та обмеження впливу підприємства на перетворення кризи збуту у системну кризу всього підприємства.

Обмеження впливу підприємства на перетворення кризи збуту у системну кризу всього підприємства можна поділити на:оперативні,тактичні та стратегічні.До оперативних заходів подолання кризи в сфері збутової дфяльності слід віднести такі:продаж запасів готової продукції за зниженими цінами;припинення виробництва товарів,життєвий цикл яких перебуває у фазі зрілості-спаду.;укладання фарвардних контрактів на постачання продукції за фіксованими цінами,при цьому ціна по контракту не повинна бути нижчою за прогнозований рівень собівартості продукції.До тактичних заходів входять:підвищення гнучкості цін;перегляд та вдосконалення каналів розподілу продукції;розвиток ефективних зв’язків з клієнтами;продаж товарів з додатковими пропозиціями;використання методу прямого продажу;формування конкретних заходівдля активізації продажу кожного виду продукції,яка випускається,з урахуванням відповідного етапу її життевого циклу;збільшення відділу збуту за рахунок переведення працівників з інших підрозділів з метою вдосконалення розподілу праці та підвищення ефективності збутової діяльності.До стратегічних заходів спрямованих на подолання кризи збуту на підприємстві можна віднести: проведення продуктової реструктуризації.

35.Блок-схеми механізмів розвитку "керованої" та "некерованої" кризи у системну, стратегічну кризу.

36.Сутність та методи проведення продуктової реструктуризації. Загрози для продуктово-товарних стратегій.

Продуктова реструктуризація — це зміна структури продук­ції, що виготовляє та реалізує підприємство, базована на перегля­ді політики підприємства з виробництва «що можу» до «виробляю те, що бажає споживач». Вона означає перехід до випуску проду­кції необхідної якості і в достатній кількості, зумовлених вимо­гами ринку, вилучення безприбуткової (збиткової) продукції і портфеля підприємства. Продуктова реструктуризація базується на проведенні марке­тингових досліджень підприємства за видами продукції та рин­ками збуту.

Здійснення продуктової реструктуризації передбачає застосування методів портфельного аналізу та планування, які ще досі не дуже розповсюджені у практиці роботи українських підприємств.

Перевагами портфельного аналізу (тобто застосування матричних моделей типу «ВСG», «8саndstrat», «GЕ — МсKincy «Аrthur D.Little тощо) є можливість визначення ступеня збалансованості таких важливих характеристик кожного з продуктів, як ризик, покриття витрат та рівня прибутковості, конкурентоспроможності тощо.

Загрози для продуктово-товарних стратегій: 1) помилки в інтерпретації потреб споживачів; 2) орієнтація на «не зовсім новий товар», оскільки товар новий для виробника, а не для ринку. 3) орієнтація в діяльн п-ства на «товар із слабкими місцями» (товар менш конкурентоспром у порівн. із прод конкурентів; 4) надмірно ранній (запізнілий) наступ на ринок (неготовність ринку до сприйняття товару); 5) наявність великої різниці між виробничим профілем та іміджем п-ства у сприйманні споживача.