71.Визначення характеру виробничо-технологічної кризи: стратегічна чи локальна?

Виробничо-технологічна криза є результатом невдалої виробничо-технічної політики підприєм­ства, що виявляється в нездатності випускати конкурентосп­роможну продукцію та може призвести до повної зупинки ви­робництва. Цей вид локальної кризи можна також визначити як ситуацію, коли підприємство з режиму стабільного функці­онування виробничої системи переходить у зону кризи, що сформувалась у результаті помилкової чи несвоєчасної реакції операційної системи на зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі.

Отже, можна стверджувати, що виробничо-технологічна криза — це вид локальної кризи, виникнення якої зумовлюється як об'єктивними (моральне і фізичне старіння основних фондів чи ушкодження, загибель оборотних фондів), так і суб'єктивними (неефективне використання та впровадження нової техніки і тех­нології, несвоєчасна чи помилкова реакція управлінського персо­налу на зміни в зовнішньому і внутрішньому середовищі, які сто­суються НПП) причинами, що призводять до простою потужно­стей, невиконання зобов'язань перед клієнтами, нездатності ви­пускати конкурентоспроможну продукцію, зупинку виробництва і т. ін.

72.Місце інноваційного процесу у подоланні кризи підприємства, робота з "технологічними ризиками".

технологічний ризик - рівнень технічного здійснення нововведення.

Загальновідомо, що перехід від однієї якості до другої потребує витрат ресурсів (енергії, часу, фінансів тощо). Процес перекладу нововведення (іновації) у нововведення (іновації) також потребує витрат різноманітних ресурсів, головними з який є інвестиції і час. У умовах ринку як система економічних відношень купівлі - продажі товарів, у рамках якої формуються попит, пропозиція і ціна, головними компонентами іноваційної діяльності виступають нововведення інвестиції і нововведення. Нововведення формують ринок нововведень (новацій), інвестиції ринок капіталу (інвестицій), нововведення (іновации) ринок чистої конкуренції нововведень. Ці три головних компоненти й утворять сферу інноваційної діяльності

73.Сутність та характеристика процесу виробничо-технологічної реструктуризації.

Мета виробничо-технологічної реструктуризації в за­лежності від глибини кризи та обраної стратегії її подолання може бути сформульована наступним чином:

• збереження (відтворення) виробничого потенціалу;

• підвищення результативності та ефектив ності функціону­вання виробничої підсис теми підприємства;

• поліпшення керованості підприємством в умовах загрози або розвитку кризових явищ.

Виробничо-технологічна реструктури зація полягає в пере­творенні наступних елементів виробничої підсистеми: виробни­чої структури підприємства, методів та форм організації вироб­ництва, технічної бази, технологічних процесів. Ці перетворення мають носити комплексний характер, тобто стосуватись як осно­вного виробництва, так і його інфраструктури (допоміжних та обслуговуючих підрозділів).

Бажаними наслідками (результатами) виробничо-технологіч­ної реструктуризації можуть бути такі:

• досягнення високої гнучкості та мобільності виробництва в залежності від динаміки змін на ринку;

• забезпечення постійної технічної готовності виробничих підрозділів до випуску конкурентоспроможної продукції;

• розширення можливостей виробництва щодо сприймання нововведень різних типів;

• встановлення тісного зв'язку всіх видів та етапів робіт з освоєння нововведень, їхньої інформаційної, технічної, технологічної сумісності та послідовності;

• надання нового змісту діяльності кожній виробничій ланці за рахунок сприйняття нової стратегічної орієнтації виро­бництва;

• поліпшення взаємодії із зовнішніми партнерами, що при­ймають участь у науково-дослідницьких, проектно-конст­рукторських, маркетингових та інших роботах зі створен­ня нової продукції на засадах зовнішньої кооперації.