57. Можливість та обмеження діяльності в «зонах стратегічних ресурсів» під-ва.

Зона стратегічних ресурсів — сегмент ресурсного ринку, де діє певна сукупність постачальників, які можуть забезпечити ви­ведення на ринок продуктового асортименту підприємства й спри­яти безперебійному його функціонуванню. На практиці до зони стратегічних ресурсів зараховують не всю їх сукупність, а лише ті види, що в екологічній моделі Г. Ол­дріча належать до ліквідних ресурсів, а в матриці «значущість ре­сурсу — доступність ресурсу» формують зону небезпеки. Ресурси в зоні небезпеки характеризуються високим рівнем зна­чущості для забезпечення життєдіяльності підприємства та перева­жно несприятливим розвитком ситуацій на ресурсних ринках. Таке поєднання формує небезпечну залежність підприємства від дії зов­нішніх чинників та потребує від менеджменту усіх підсистем не лише швидких, але й випереджувальних (стратегічних) реакцій, спрямованих на підсилення адаптивних властивостей підприємства та/або зменшення ризику розвитку локальної кризи постачання, системної кризи. Саме збої в постачанні ресурсів зони небезпеки зазвичай спричиняють швидке переростання локальної кризи у системну і навіть припинення існування підприємства. Розробка ресурсних стратегій підприємства дозволяє виріши­ти завдання, що забезпечують стабільність ресурсного постачан­ня. Опрацювання ресурсних стратегій є ефективним засобом запобігання виникненню та розвитку локальної кризи по­стачання.

58. Моделі та методи аналізу системи постачання, окремих постачальників та зон стратегічних груп.

Аналіз та оцінювання потенціалу ресурсних ринків підприємс­тва виконуються із використанням різноманітних методів, серед яких найбільш поширеним є матриця «значущість ресурсу — до­ступність ресурсу». Цей метод оперує поняттями «значущість ре­сурсу та «доступність ресурсу».

Аналіз потенціалу постачальників ресурсів виконується за такими параметрами: кількість, концентрація і вплив постачальників (оцінка залежності підприємства від кожного постачальника); Для аналізу постачальників доцільно використовувати методи економічної діагностики, серед яких найбільш поширеними є екс­пертні, статистичні методи (динаміка обсягу ринку, торгова мережа, популярність постачальника у споживачів), соціологічні методи (опитування, анкетування, інтерв'ювання, соціологічні досліджен­ня) тощо.

Щоб оцінити потенціал підсистеми постачання під­приємства, потрібно врахувати такі аспекти її діяльності: нормування та планування обсягів постачання; організація та здійснення заготівельної діяльності; організація транспортування ресурсів; організація приймання ресурсів щодо кількості та якості; організація складського госп-ва.

59. Можливості ідентифікації кризи постачання, а також впливу на її подолання.

60. Хар-ка стратегічної та локальної кризи постачання.

Локальна криза-процес погіршення д-ті в одній із підсистем орг-ції, зумовлений впливом об’єктивних і суб’єктивних зовн і внутр чинників, які заздалегідь не були невільовані для підтримки норм ситуації на під-ві.. Стратегічна криза-незапланований процес певної тривалості та обмеж можливості впливу з боку керівників та власників під-ва з важко прогнозованими наслідками, що призводить до вичерпування стратегічного потенціалу та втрати доцільності подальшого ф-ння під-ва з тими ж цілями, місією, напрямами д-ті та виробничим потенціалом.