30. Практично-політична функція соціології

Соціологія значною мірою залежить від суспільствава, від того, що в ньому відбувається, тому суч соціологічне знання виконує важливі ф-ції, які допамагают пізнавати сус-во та удосконалювати його. Можна відокремити 3 осн. ф-ції суч с-гії в Україні: теоретико-пізнавальна, практично-політична та громадянська. Кожна з цих ф-цій має певну специфіку,яка їх конкретизує.Щодо практично-політичної ф-ції,то її реалізація передбачає взаємодію с-гії з органами влади і полягає у сприянні ефективному керівництву соціал. процесами завдяки наданої цим органам соціологічної інформації щодо справжнього становища сус-ва. ППФ реалізується через соціально-інженерну діяльность (соціологіч знання стає перетворювально-практичною діяльністю), важливими елементами якої є соціал проектування (розробка образу майбутнього об*єк) та соціал технології (визначення засобів реалізації образу майбутнього сусп. стану). Сьогодні все більшого пошир набувають можливості технологізування сус-ва та окремої людини.

7. Етапи розвитку соціологічної науки за м. Елброу

Періодизація розвитку соціології має велике значення. Завдячуючи їй, ми можемо краще зрозуміти проблеми змін предмету даної науки та поглиблитися в її історико-соціологічний процес. Розглянемо періодизацію розвитку соціології, яку запропанував сучасний британський соціолог Мартін Елброу і яка складається з 5 етапів функціонування соціології як самостійної науки. І етап: "універсалізм" - класична стадія розвитку соціології. Основна риса - спроба зрозуміти процеси суспільного життя та суспільні зміни як універсальні та аналогічні їм закономірності, які підпорядковуються природі. Представники: Конт (будував своє соціологічне знання про суспільство за аналогією пізнання природничих процесів), Спенсер (уявляв соціологічні процеси за аналогією з еволюцією природи, а сусп - з живим організмом). ІІ етап: етап становлення національних соціологічних шкіл. Німецька школа - М. Вебер робить акцент на раціональних властивостях культури. Французька школа - Е.Дюркгейм найбільшу увагу приділяє ролі соціо-культурних чинників у розвитку суспільства. Американська школа - Ф. Гіддінгс наголошує на домінуванні прагматизму. Британська школа - А. Тойнбі досліджує циклічні стадії розвитку цивілізації. Головні представники італійської школи - Б. Кроче, В. Парето; російської - М. Ковалевський, П. Сорокін, М. Михайлівський.Елброу наголошує на тому, що цьому етапу притаманний "концептуальний імперіалізм" - боротьба за домінування певної соціологічної парадигми. ІІІ етап: період розвитку протистояння капіталізму та соціалізму після другої світової війни. Період протистояння соціологів 2х протилежних напрямків: марксистської соціології та соціології структурно-функціонального підходу. Лідери: Парсонс та Мертон. Елброу називає цей період фазою інтернаціоналізації соціології. IV етап: період індигенізації чи отуземлення. Елброу пов*язує цей етап з появою у 70ті рр 20 ст. національних соціологічних шкіл у країнах "третього світу". Виникає особливий напрямок у африканській соціології, який спирається на розуміння соціальних процесів в африканських суспільствах у контексті особливих змістів соціологічних відношень, які відображуються у африканській усній поезії. У деяких країнах Латинської Америки отримала велику поширеність так звана соціологія, що бере участь у дії (соціологічна просвіта мас, залучення соціологічних гуптків до досліджень та активних соціальних дій). Представники: А. Аківово, М. Макінде. V етап: період глобалізації. Глобалізація - це прагнення об*єднати зусилля соціологів всіх шкіл, напрямків, теоретико-методологічних підходів для вирішення актуальних загальнолюдських проблем; своєрідна відповідь науковців на процеси, що відбуваються сьогодні у суспільстві. Сьогодні людство має ряд спільних проблем (криза, СНІД, екологічні проблеми, тероризм тощо), за для для вирішення яких необхідна загальна консолідація.