11.Роль Ковалевського і Сорокіна

Відомий російський соціолог українського походження, харків’янин Максим Ковалевський (1851-1916), поділяючи контівське визначення предмету соціології, вважав її «наукою про порядок і прогрес людських суспільств”, точніше, про організацію і еволюцію суспільств. Головна ідея концепції М.Ковалевського: соціологія пізнає складний організм суспільства, лише враховуючи всі фактори і зв*язки, які взаємодіюють, утворюючи суспільну динаміку.

1894 – брав участь у роботі 1го Міжнародного Інституту соціології. 1901р- відкрив у Парижі першу російську школу соціальних наук разом з д Роберті. 1908 – відкрита кафедра соціології в Петербурзькому психоневрологічному інституті,головою якого був Ковалевський. Учень М.Ковалевського російсько-американський соціолог Питирим Сорокін (1889-1968) підкреслював, що соціологія вивчає явища взаємодії людей один з одним, з одного боку, і явища, що виникають з цього процесу взаємодії, - з іншого.Специфічною рисою соціології, яка відрізняє її від усіх інших наук, що вивчають суспільство, П.Сорокін вважав те,що вона досліджує властивості, які є загальними для всіх держав, усіх націй, релігій тощо. Ім’я П. Сорокіна (1889—1968) стало відомим у наукових колах з 1910 року, коли з’явилися його перші публікації. В той час він був особистим секретарем М. Ковалевського, під керівництвом якого працював на соціологічній кафедрі при психоневрологічному інституті. У 1922 р. був висланий. У США став провідним соціологом. Відомий як один з родоначальників теорії соціальної мобільності і соціальної стратифікації, займався розробкою теорії конвергенції. 1923-Емігрував в США.

12. Об’єкт , предмет та суб’єкт соціології

Соціологія - це наука, яка вивчає природний розвиток суспільства (локального чи глобального), взаємовідносини та явища в ньому. Її відносять до соціо-гуманітарних наук. Її засновником є Огюст Конт

Об’єктом соціології виступає та реальність на яку спрямовано процес дослідження. Для соціології такою реальністю є суспільство.

Протягом розвитку соціології як самостійної науки уявлення вчених про її предмет змінювались. Засновник соціології О.Конт вважав її предметом соціум як систему в минулому та сучасності; Е.Дюркгейм - інститути, їх розвиток та функціонування; Е.Гідденс - соціальне життя людини,групи,суспільства; Т.Парсонс - функціональні зв*язки у процесах людської діяльності; О.Якуба - суспільство як цілісний організм, соціальних механізм його функціонування та дії. В історії соціології найбільш вирізняються такі 2 підходи щодо визначення її предмета: - цілісність суспільного організму як соціально-культурної системи (притаманний класичній європейській соціології підхід); - масовидні соціальні процеси та масова поведінка (притаманний американській соціології підхід). Дискусії щодо цього не вщухають і сьогодні, при чому учасники дискусії по-різному визначають предмет соціології. Зважаючи на всі їхні трактовки, серед соціологів сьогодення поширена думка про те, що у фокусі уваги предметного поля соціології знаходяться соціальні процеси.Суб*єктом соціології є спеціаліст-соціолог, який має відповідну фахову підготовку та здійснює дослідн соціологічну діяльність, націлену або на подальший позвиток самою соціологічної науки (соціолог-теоретик), або на пізнання реальних соціальних проблем з метою іх ефективного вирішення (соціолог-практик).

13. Опитування як метод соціол. аналізу Опитування – один із най розповсюджених методів соціол. дослідження. До методу опитування дослідник звертається тоді, коли для вирішення поставленої задачі йому необхідно отримати інформацію про сферу свідомості людей: про їх погляди, мотиви поведінки, оцінки навколишньої дійсності, про життєві плани, цілі, орієнтації тощо. Саме людина, учасник соц. процесів, що вивчається, виступає у ролі унікального джерела інформації. Суть методу опитування полягає в спілкуванні дослідника прямо чи посередньо (косвенно) через його представника із сукупністю людей (респондентів) у формі діалогу «питання-відповідь». Існують 2 різновиди опитування: • анкетування – вид опитування, у якому респондент самостійно заповняє анкету.Анкета – спеціально розроблений дослідниками опитувальний лист (картка) для отримання інформації шляхом опитування респондентів. Використовується для оцінки поточної ситуації (стану справ) або визначення перспектив (прогнозу) розвитку досліджуваних процесів.Анкетування буває: очне (індивідуальне; колективне) заочне (поштове – дослідники отримують близько 30% відповідей; пресове – через пресу) напівзаочні (телефонне; пілотажне – пробне опитування , спрямоване на удосконалення анкети)

• інтерв*ю: 1)індивідуальні =формалізовані (стандартизов) - формулюються всі питання+неформалізовані(глибинні) 2)групові - запланована бесіда, у процесі якої дослідник прагне викликати дискусію в групі.