Закон грошового обігу к. Маркса та рівняння обміну. Його значення в економіці
Закон грошового обігу відкритий К. Марксом. З його допомогою визначається кількість грошей, необхідна для обігу:
КГ – кількість грошей в обігу;
СЦТ – сума цін товарів, робіт, послуг, що вироблені і будуть реалізовані;
К – сума цін товарів проданих в кредит;
БП – сума платежів за борговими і іншими зобов'язаннями;
ВП – сума платежів, що взаємно погашаються;
Ш – швидкість обороту однойменної грошової одиниці.
Зворотний вплив на кількість грошей в обігу здійснюють:
Ступінь розвитку кредиту, оскільки чим більша частина товарів продається в кредит, тим менша кількість грошей потрібна в обігу;
Розвиток безготівкових розрахунків;
Швидкість обігу грошей.
При металевому обігу кількість грошей регулювалася стихійно, за допомогою функції скарбу. Потреба в грошах скорочувалася і зайві гроші йшли з обігу в скарби і навпаки.
При паперово-грошовому обігу необхідно, щоб випуск паперових грошей був обмежений тою їх кількістю, в якій оберталося б дійсно символічно представлене ними золото.
Вказану вимогу забезпечує стійкість грошей і має силу у всіх економічних формаціях, де існує грошове звернення.
Умови і закономірності підтримки грошового обігу визначаються взаємодією двох чинників: потребами економіки в грошах і фактичним надходженням грошей в оборот. Якщо в обороті грошей більше, ніж потрібний, то це веде до знецінення грошей – пониження купівельної спроможності грошової одиниці.
Рівняння обміну – залежність між кількістю грошей і національним продуктом:
MV=Py
де:
М - кількість грошей в економічній системі, грошова маса в обігу;
V – швидкість обігу грошей (кількість обороту в рік однойменної грошової одиниці);
Р – середньозважений рівень цін готових товарів і послуг, виражений щодо базового показника, рівного 1;
У – об'єм національного продукту, взятий в реальному вимірі;
Ру – це номінальна оцінка національного продукту.
Якщо кількість грошей в економіці постійна, а швидкість обігу зростає, тоді зростає і національний дохід, а національний продукт стає оцінкою швидкості обігу грошей.
Унаслідок втрати у господарюючих суб'єктів довіри до національної валюти, оборот грошей збільшується, що в даному випадку рівнозначно збільшенню їх кількості. Відповідно ціна збільшується швидше, чим кількість готівки в обороті.
11. Стійкість грошей і механізм її забезпечення. Ліквідність грошей
Під стійкістю грошей розуміють стабільність їх купівельної спроможності і стабільність валютного курсу країни. Купівельна спроможність грошової одиниці вимірюється кількістю товару, який можна придбати з її допомогою.
Умовами підтримки стійкості грошей є наступні чинники:
Без дефіцитність державного бюджету;
переважний напрям кредитних вкладень в сферу виробництва;
своєчасне погашення банківських кредитів;
дотримання банками принципів кредитування;
постійне нарощування об'ємів виробництва.
Ліквідність – це можливість використовувати актив як засіб обігу або платежу із збереженням незмінної реальної вартості.
Готівка є абсолютно ліквідною, оскільки оплата може проводитися у момент здійснення операції.
Ліквідні засоби – це грошові кошти і інші активи, які можуть бути використані для погашення боргових зобов'язань. До ліквідних засобів відноситься готівка, кошти на рахунках в банках, цінні папери і ті елементи оборотного капіталу, які швидко реалізовуються.