4. Форми кредиту відповідно до Положення нбу «Про кредитування».

Залежно від форми руху вартості виділяють дві форми кредиту:

- товарна;

- грошова.

Залежно від складу учасників кредитних відносин розрізняють наступні форми кредиту:

1. Банківський – кредитором виступає комерційний банк або фінансово-кредитна установа, а позичальником – будь-яка юридична особа, що займається бізнесом і має тимчасові ускладнення і потребу у фінансових ресурсах.

2. Споживчий – позичальником виступає фізична особа, а кредитором – комерційний банк. Мета кредиту – споживання. Дозволяє конкретній людині отримати максимум матеріальних благ відразу ж, розплачуючись за це в майбутньому.

3. Комерційний кредит – позичальниками і кредиторами виступають підприємці і підприємства. Кредит видається в товарній формі, по особливому документу – векселю. Цей кредит – це відстрочення платежу за поставлені товарно-матеріальні цінності.

4. Державний кредит – сукупність грошових відносин, при яких позичальником або кредитором виступає держава. У пасивній формі державний кредит виступає у вигляді позик і представляє покриття бюджетного дефіциту. Кредитори – юридичні і фізичні особи. Здійснюється за допомогою облігацій і казначейських векселів. Крім того, в активній формі кредит проявляється при фінансуванні соціальних об'єктів і заходів.

5. Міжнародний кредит – надається однією державою іншій. Як правило, переслідуються не комерційні інтереси, а політичні.

6. Лізинговий кредит – відносини між юридичними особами, які виникають при оренді майна з подальшим переходом права власності і супроводжуються підписанням лізингового договору. Об'єктом є рухоме і нерухоме майно. Суб'єкти:

- лізингодавець – банк або лізингова компанія, що здає об'єкт лізингу в оренду;

- лізингоотримувач (користувач) – юридична особа, що бере об'єкт лізингу в оренду;

- виробник – підприємство, яке здійснює виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей.

7. Іпотечний кредит – видача кредитів під заставу нерухомого майна.

8. Консорціумний кредит – кредит видаваний декількома банками. Зазвичай на дуже велику суму. Переслідується мета зниження кредитної риски для банків за рахунок диверсифікації.

5. Укладення кредитних договорів.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на основі кредитних договорів, що укладаються у письмовій формі. Не можуть змінюватися в односторонньому порядку.

Для укладення договору позичальник надає в банк наступні документи:

1. заявка на видачу кредиту (сума, мета, терміни);

2. техніко-економічне обґрунтування потреби, по якій банк може судити про величину кредиту, реальні терміни окупності;

3. копії контрактів або документів, що підтверджують мету кредиту і можливість його погашення в зазначені терміни (контракти, договори з клієнтами, звіти, відомості про прибутки);

4. фінансова звітність за декілька попередніх періодів, яка дозволяє судити про кредитоспроможність позичальника;

5. проект кредитного договору по прийнятій в банці формі з можливими коректуваннями;

6. договір застави, гарантії або страхування.

Основні розділи кредитного договору:

• - найменування договірних сторін і опис мети кредиту;

• - загальні положення (вид кредиту, сума, процентна ставка, умови погашення, забезпечення, порядок погашення відсотків і кредиту);

• права і обов'язки кредитора і позичальника;

• відповідальність сторін;

• порядок вирішення спорів;

• термін дії договору;

• особливі умови (форс-мажор);

• юридичні адреси сторін.