Комутація повідомлень
Під комутацією повідомлень розуміється передача єдиного блоку даних між транзитними комп'ютерами мережі з тимчасовою буферизацією цього блоку на диску кожного комп'ютера (рис.4.8). Повідомлення на відміну від пакета має довільну довжину, що визначається не технологічними міркуваннями, а змістом інформації, що становить повідомлення. Наприклад, повідомленням може бути текстовий документ, файл із кодом програми, електронний лист.
Рис.4.8. Комутація повідомлень
Транзитні комп'ютери можуть з'єднуватися між собою як мережею з комутацією пакетів, так і мережею з комутацією каналів. Повідомлення зберігається в транзитному комп'ютері на диску, причому час зберігання може бути досить великим, якщо комп'ютер завантажений іншими роботами або мережа тимчасово перевантажена.
За такою схемою звичайно передаються повідомлення, що не вимагають негайної відповіді, найчастіше повідомлення електронної пошти. Режим передачі із проміжним зберіганням на диску називається режимом "зберігання-і-передача" (store-and-forward).
Режим комутації повідомлень розвантажує мережу для передачі трафіка, що вимагає швидкої відповіді, наприклад трафіка служби WWW або файлової служби.
Кількість транзитних комп'ютерів намагаються по можливості зменшити. Якщо комп'ютери підключені до мережі з комутацією пакетів, то число проміжних комп'ютерів звичайно зменшується до двох. Наприклад, користувач передає поштове повідомлення своєму серверу вихідної пошти, а той відразу намагається передати повідомлення серверу вхідної пошти адресата. Але якщо комп'ютери зв'язані між собою телефонною мережею, то часто використовується кілька проміжних серверів, тому що прямий доступ до кінцевого сервера може бути неможливий у цей момент через перевантаження телефонної мережі (абонент зайнятий) або економічно невигідний через високі тарифи на далекий телефонний зв'язок.
Техніка комутації повідомлень з'явилася в комп'ютерних мережах раніше техніки комутації пакетів, але потім була витиснута останньою, як більш ефективною за критерієм пропускної здатності мережі. Запис повідомлення на диск займає досить багато часу, крім того, наявність дисків припускає спеціалізовані комп'ютери в якості комутаторів, що здорожує мережу.
Сьогодні комутація повідомлень працює тільки для деяких не оперативних служб, причому найчастіше поверх мережі з комутацією пакетів, як служба прикладного рівня.
Тема 5. Технологія Ethernet (802.3)
Ethernet — це найпоширеніший на сьогоднішній день стандарт локальних мереж. Загальна кількість мереж, що працюють по протоколі Ethernet у цей час, оцінюється в 5 мільйонів, а кількість комп'ютерів із встановленими мережними адаптерами Ethernet — в 50 мільйонів.
Коли говорять Ethernet, те під цим звичайно розуміють будь-який з варіантів цієї технології. У більше вузькому змісті Ethernet — це мережний стандарт, заснований на експериментальній мережі Ethernet Network, що фірма Xerox розробила й реалізувала в 1975 році. Метод доступу був випробуваний ще раніше: у другій половині 60-х років у радіомережі Гавайського університету використалися різні варіанти випадкового доступу до загального радиосреде, що одержали загальну назву Aloha. В 1980 році фірми DEC, Іntel і Xerox спільно розробили й опублікували стандарт Ethernet версії ІІ для мережі, побудованої на основі коаксіального кабелю, що став останньою версією фірмового стандарту Ethernet. Тому фірмову версію стандарту Ethernet називають стандартом Ethernet DІ або Ethernet ІІ.
На основі стандарту Ethernet DІ був розроблений стандарт ІEEE 802.3, що багато в чому збігається зі своїм попередником, але деякі розходження все-таки є. У той час як у стандарті ІEEE 802.3 розрізняються рівні MAC і LLC, в оригінальному Ethernet обоє ці рівнів об'єднані в єдиний канальний рівень, В Ethernet DІ визначається протокол тестування конфігурації (Ethernet Confіguratіon Test Protocol), що відсутній в ІEEE 802.3. Трохи відрізняється й формат кадру, хоча мінімальні й максимальні розміри кадрів у цих стандартах збігаються. Часто для того, щоб відрізнити Ethernet, певний стандартом ІEEE, і фірмовий Ethernet DІ, перший називають технологією 802.3, а за фірмовим залишають назву Ethernet без додаткових позначень.
Залежно від типу фізичного середовища стандарт ІEEE 802.3 має різні модифікації — l0Base-5, l0Base-2, l0Base-T, l0Base-FL, l0Base-FB.
В 1995 році був прийнятий стандарт Fast Ethernet, що багато в чому не є самостійним стандартом, про що говорить і той факт, що його опис просто є додатковим розділом до основного стандарту 802.3 — розділом 802.3u. Аналогічно, прийнятий в 1998 році стандарт Gіgabіt Ethernet описаний у розділі 802.3z основні документи.
Для передачі двійкової інформації з кабелю для всіх варіантів фізичного рівня технології Ethernet, що забезпечують пропускну здатність 10 Мбіт/с, використовується манчестерский код.
Всі види стандартів Ethernet (у тому числі Fast Ethernet і Gіgabіt Ethernet) використовують однаковий метод поділу середовища передачі даних — метод CSMA/CD.