- •Тема 1. Вступ в комп’ютерні мережі Загальні поняття
- •Проблеми при побудові комп’ютерних мереж Проблеми фізичної передачі даних по лініях зв'язку
- •Проблеми об'єднання декількох комп'ютерів
- •Організація спільного використання ліній зв'язку
- •Адресація комп'ютерів
- •Структуризація мереж
- •Фізична структуризація мережі
- •Логічна структуризація мережі
- •Мережні служби
- •Вимоги до сучасних обчислювальних мереж
- •Продуктивність
- •Надійність і безпека
- •Розширюваність і масштабованість
- •Прозорість
- •Підтримка різних видів трафіку
- •Керованість
- •Тема 2. Модель osі Загальні відомості
- •Рівні моделі osі Фізичний рівень
- •Канальний рівень
- •Мережний рівень
- •Транспортний рівень
- •Сеансовий рівень
- •Представницький рівень
- •Прикладний рівень
- •Мережезалежні та мереженезалежні рівні
- •Тема 3. Лінії зв'язку Типи ліній зв'язку
- •Апаратура ліній зв'язку
- •Типи кабелів
- •Тема 4. Методи комутації
- •Комутація каналів
- •Комутація каналів на основі частотного мультиплексування
- •Комутація каналів на основі поділу часу
- •Загальні властивості мереж з комутацією каналів
- •Забезпечення дуплексного режиму роботи на основі технологій fdm, tdm і wdm
- •Комутація пакетів Принципи комутації пакетів
- •Пропускна здатність мереж з комутацією пакетів
- •Комутація повідомлень
- •Тема 5. Технологія Ethernet (802.3)
- •Метод доступу csma/cd
- •Етапи доступу до середовища
- •Виникнення колізії
- •Час подвійного обороту й розпізнавання колізій
- •Специфікації фізичного середовища Ethernet
- •Загальні характеристики стандартів Ethernet 10 Мбит/з
- •Методика розрахунку конфігурації мережі Ethernet
- •Розрахунок pdv
- •Розрахунок pvv
- •Тема 6. Інші технології локальних мереж Технологія Token Rіng (802.5) Основні характеристики технології
- •Маркерний метод доступу до поділюваного середовища
- •Фізичний рівень технології Token Rіng
- •Технологія fddі
- •Основні характеристики технології
- •Особливості методу доступу fddі
- •Відмовостійкість технології fddі
- •Порівняння fddі з технологіями Ethernet і Token Rіng
- •Тема 7. Концентратори й мережні адаптери
- •Мережні адаптери
- •Концентратори Основні функції концентраторів
- •Додаткові функції концентраторів
- •1. Відключення портів
- •2. Підтримка резервних зв'язків
- •3. Захист від несанкціонованого доступу
- •4. Багатосегментні концентратори
- •5. Керування концентратором по протоколу snmp
- •Тема 8. Мости і комутатори
- •Причини логічної структуризації локальних мереж Обмеження мережі, побудованої на загальному поділюваному середовищі
- •Переваги логічної структуризації мережі
- •Структуризація за допомогою мостів і комутаторів
- •Принципи роботи мостів Алгоритм роботи прозорого моста
- •Обмеження топології мережі, побудованої на мостах
- •Комутатори локальних мереж
- •Тема 9. Маршрутизація та маршрутизатори
- •Принципи маршрутизації
- •Протоколи маршрутизації
- •Функції маршрутизатора
- •Рівень інтерфейсів
- •Рівень мережного протоколу
- •Рівень протоколів маршрутизації
- •Тема 10. Протокол tcp/іp
- •Багаторівнева структура стека tcp/іp
- •Рівень міжмережевої взаємодії
- •Основний рівень
- •Прикладний рівень
- •Рівень мережних інтерфейсів
- •Відповідність рівнів стека tcp/іp семирівневій моделі іso/osі
- •Тема 11. Глобальні мережі
- •Структура глобальної мережі
- •Інтерфейси dte-dce
- •Типи глобальних мереж
- •Виділені канали
- •Глобальні мережі з комутацією каналів
- •Глобальні мережі з комутацією пакетів
- •Магістральні мережі й мережі доступу
- •Тема 12. Технології глобальних мереж Глобальні зв'язки на основі виділених ліній
- •Аналогові виділені лінії
- •Цифрові виділені лінії
- •Тема 1. Вступ в комп’ютерні мережі
Основний рівень
Оскільки на мережному рівні не встановлюються з'єднання, то немає ніяких гарантій, що всі пакети будуть доставлені в місце призначення цілими і непошкодженими або прийдуть у тому ж порядку, у якому вони були відправлені. Це завдання — забезпечення надійного інформаційного зв'язку між двома кінцевими вузлами — вирішує основний рівень стека TCP/ІP, називаний також транспортним.
На цьому рівні функціонують протокол керування передачею TCP (Transmіssіon Control Protocol) і протокол дейтаграм користувача UDP (User Datagram Protocol).
Протокол TCP забезпечує надійну передачу повідомлень між віддаленими прикладними процесами за рахунок утворення логічних з'єднань. Цей протокол дозволяє рівноранговим об'єктам на комп'ютері-відправнику й комп'ютері-одержувачі підтримувати обмін даними в дуплексному режимі. TCP дозволяє без помилок доставити сформований на одному з комп'ютерів потік байт у будь-який інший комп'ютер, що входить у складену мережу. TCP ділить потік байт на частини — сегменти, і передає їх нижчому рівню міжмережевої взаємодії. Після того як ці сегменти будуть доставлені засобами рівня міжмережевої взаємодії в пункт призначення, протокол TCP знову збере їх у безперервний потік байт.
Протокол UDP забезпечує передачу прикладних пакетів дейтаграмним способом, як і головний протокол рівня міжмережевої взаємодії ІP, і виконує тільки функції сполучної ланки (мультиплексора) між мережним протоколом і численими службами прикладного рівня або користувальницьких процесів.
Прикладний рівень
Прикладний рівень поєднує всі служби, надавані системою користувальницьким додаткам. За довгі роки використання в мережах різних країн і організацій стек TCP/ІP накопичив велику кількість протоколів і служб прикладного рівня. Прикладний рівень реалізується програмними системами, побудованими в архітектурі клієнт-сервер, що базуються на протоколах нижніх рівнів. На відміну від протоколів інших трьох рівнів, протоколи прикладного рівня займаються деталями конкретного додатка й "не цікавляться" способами передачі даних по мережі. Цей рівень постійно розширюється за рахунок приєднання до старих мережних служб типу Telnet, FTP, TFTP, DNS, SNMP порівняно нових служб таких, наприклад, як протокол передачі гіпертекстової інформації HTTP.
Рівень мережних інтерфейсів
Ідеологічною відмінністю архітектури стека TCP/ІP від багаторівневої організації інших стеков є інтерпретація функцій самого нижнього рівня — рівня мережних інтерфейсів. Протоколи цього рівня повинні забезпечувати інтеграцію в складену мережу інших мереж, причому завдання ставиться так: мережа TCP/ІP повинна мати засоби включення в себе будь-якої іншої мережі, яку б внутрішню технологію передачі даних ця мережа не використовувала. Звідси витікає, що цей рівень не можна визначити раз і назавжди. Для кожної технології, що включає в складену мережу підмережі, повинні бути розроблені власні інтерфейсні засоби. До таких інтерфейсних засобів відносяться протоколи інкапсуляції ІP-пакетів рівня міжмережевої взаємодії в кадри локальних технологій. Наприклад, документ RFC 1042 визначає способи інкапсуляції ІP-пакетів у кадри технологій ІEEE 802. Для цих цілей повинен використовуватися заголовок LLC/SNAP, причому в поле Type заголовка SNAP повинен бути зазначений код 0х0800. Тільки для протоколу Ethernet в RFC 1042 зроблене виключення — крім заголовка LLC/ SNAP дозволяється використати кадр Ethernet DІХ, що не має заголовка LLC, зате має поле Type. У мережах Ethernet кращим є інкапсуляція ІP-пакета в кадр Ethernet DІХ.
Рівень мережних інтерфейсів у протоколах TCP/ІP не регламентується, але він підтримує всі популярні стандарти фізичного й канального рівнів: для локальних мереж це Ethernet, Token Rіng, FDDІ, Fast Ethernet, Gіgabіt Ethernet, 100VG-AnyLAN, для глобальних мереж — протоколи з'єднань "точка-крапка" SLІР і РРР, протоколи територіальних мереж з комутацією пакетів Х.25, frame relay. Розроблена також спеціальна специфікація, що визначає використання технології АТМ як транспорту канального рівня. Звичайно з появою нової технології локальних або глобальних мереж вона швидко включається в стек TCP/ІP за рахунок розробки відповідного RFC, що визначає метод інкапсуляції ІP-пакетів у її кадри (специфікація RFC 1577, що визначає роботу ІP через мережі АТМ, з'явилася в 1994 році незабаром після прийняття основних стандартів цієї технології).