28. Рід Острозьких у піднесенні культури України

Пекалід прославляє князя Острозького, його сина Януша та інших магнатів за воєнні подвиги, державну мудрість, що виявлялася в управлінні численними володіннями, ліквідації соціальних конфліктів, вірній службі монарху і пошані до нього. Гетьмана реєстрового козацтва Криштофа Косинського, козаків і селян автор різко засуджував як винуватців соціальних потрясінь, порушників порядку в державі і встановленого порядку загалом, хоча і відзначав їхні мужність, сміливість, вміння здобувати перемогу.

Історико-культурний ідеал Симона Пекаліда — антична вченість — був основою його переконання щодо необхідності засвоєння класичних мов, античної духовної спадщини, опанування вільних наук.

Діяльність Острозького культурно-освітнього центру відіграла особливо важливу роль у розвитку української духовної культури. Крім обґрунтування православного вчення, розуміння філософії як мудрості з характерними для такого її розуміння пошуками істини на шляху містичного єднання з Богом, обстоювання життєздатності традицій слов´янської писемності, тут розвивалися реформаційні й ренесансно-гуманістичні ідеї.

В Острозькому центрі вперше поєднались києво-руські, візантійські, болгарські та західноєвропейські, передусім польські, культурні й освітні традиції, хоч їх представники були ще на початку шляху до подолання взаємної упередженості і конфронтації. Тут було засновано бібліотеку з багатим зібранням богословської та наукової світської літератур, вперше в Україні зроблено спробу створення школи вищого типу, набуто цінний досвід, що допоміг Петру Могилі та іншим діячам Києво-Могилянської академії зробити свій вибір щодо подальшого розвитку української освіти й культури.

Заснував Острозьку слов'яно-греко-латинську

академію у 1576 році найславетніший представник могутнього роду князів

Острозьких, перший магнат на руських землях Речі Посполитої, керівник

оборони земель України від татарських набігів, один з найвпливовіших

політичних діячів Польсько-Литовської держави, меценат друкарства та

літератури, опікун православної церкви князь Василь-Костянтин

Острозький.

В Острозькій академії, як і в інших тогочасних європейських закладах такого типу, викладали знамениті “сім вільних мисте3тв”, тобто предмети “Тривіуму” (граматика, риторика, діалектика) та “квадривіуму” (арифметика, геометрів, музика, астрономія). Провідне місце в програмі займало вивчення трьох мов: слов’яно-руської, грецької й латинської. Проте Острозька академія істотно відрізнялася від західноєвропейських

Та все ж Острозька академія відіграла видатну роль у поши­ренні освіти серед українського народу, в розвитку педагогічної думки й організації національної школи в Україні, а також мала великий вплив на організацію й розгортання навчально-вихов­ної роботи братських шкіл, активізацію діяльності шкіл дяків­ських, церковних, монастирських, народних мистецтв, ремесел і промислів

29. Військове мистецтво козаків. Козацькій міф в українській культурі

Формування українського козацтва і становлення його військового мистецтва відбувалось в умовах постійної боротьби з грабіжницькими нападами татар. В основі татарської тактики грабіжницьких нападів лежала велика мобільність їхніх загонів. Боротьба з таким противником, який міг з'явитись у будь-якому місці і в будь-якій кількості, вимагала від козаків достатньої мобільності і певних засобів, які б нейтралізували його кількісну перевагу. Важливим фактором неприступності козацького табору був масований і влучний вогонь із ручної вогнепальної зброї. Висока виучка й використання найбільш передових досягнень у зброярській справі (кремневих ударних замків та ладівниць із готовими набоями) дозволили козацькій піхоті досягти найбільш можливої щільності вогню. Заряджання мушкета потребувало певного часу, і щоб досягнути безперервного вогню, піхотні підрозділи вели його шеренгами по черзі. Артилерія, яка використовувалась у козацькому війську, в переважній більшості була малокаліберною. Це пов'язано з тим, що козацьке військо відзначалось великою мобільністю. У використанні гармат козаки теж виявляли високу майстерність. Так, в 1648 у битві під Жовтими Водами ефективність вогню козацької артилерії виявилась такою, що татари, які були тоді союзниками козаків, побоюючись того, що залишиться мало полонених, просили припинити вогонь. У першій половині 17 ст. військове мистецтво українського козацтва стояло на досить значному рівні. Козацька піхота використовувала тришеренговий бойовий порядок, який був найбільш придатний для використання в рамках лінійної тактики, що ставала пануючою в Європі. Наступний етап розвитку військового мистецтва українських козаків пов'язаний з ім'ям Б.Хмельницького. Ще до 1648 р. він був добре відомий як знавець військової справи, добре обізнаний з тактикою турків, татар, із найновішими досягненнями європейського військового мистецтва. Вже в перших битвах Визвольної війни Хмельницький втілив у життя свою стратегію наступу і удару. Активні наступальні дії українських військ, вміла організація бою й взаємодія всіх родів військ, в тому числі і легкої татарської кінноти, обумовили нищівні поразки польських військ і відродження української держави, що позитивно вплинуло на розвиток козацького військового мистецтва. В подальшому наступальна стратегія була ще більше вдосконалена Хмельницьким. Головним завданням гетьман вважав розгром основних сил неприятеля і тому не розтрачував сили на взяття фортець. Він блокував їх невеликими відділами козачого війська і залишав у тилу, а сам з основними силами рухався назустріч головним силам противника. Однією зі складових успіхів українських військ була тісна взаємодія між всіма родами військ. На марші козацькі війська рухались із максимально можливою швидкістю. Для завчасного виявлення противника вперед висилався кінний розвідувальний загін, який висилав роз'їзди. По боках табору теж висилались дозори, які контролювали місцевість, по якій просувались війська. Досягнення українського козацтва у військовому мистецтві справили вплив на розвиток європейської військової науки, а козацькі традиції використовуються при побудові української армії.

При зимній обороні Умані під керівництвом Івана Богуна за його командою городяни збудували "кобзанку". Вони до тих пір обливали земляний вал навкруг фортеці водою, поки він не вкрився товстим шаром льоду, і фортеця стала неприступною.

Сильний жах охопив армію Чернецького, як побачила "вогненні колеса", воїни кричали: "Це божа кара!" і тікали світ за очі. Це "страхіття" теж винайшов Іван Богун. Звичайне колесо обмотували ганчір'ям, обливали смолою, підпалювали і пускали котитись із кріпосної стіни. З великого переляку армія Чернецького бігла з-під Умані, не розбираючи дороги. Вони вважали, що то дійсно кара Божа падає на них за їхні гріхи.

За часів середньовіччя воювали, як правило, тільки вдень, козаки ж для успіху застосовували і нічну атаку. Уміло використовували вони також звичаї турок і татар. Козаки знали, що під час намазу, тобто молитви, правовірний мусульманин, що б там не було, не мав права відволікатися, бо він спілкувався з Аллахом і знаходився під його охороною. Скориставшись цим, козаки у битві під Хотином перебили п'ять тисяч турків.

Козаки вперше у світі поставили артилерію на колеса. Сталося так, що під Корсунем, на Черкащині, їхні вози з артилерією застрягли у балці. Зненацька згори посунули жовніри. Тоді один з пушкарів запалив гніт і вистрелив прямо з воза, ядро упало в середину нападників — від несподіванки вони зупинились, а потім почали тікати. Гармати доправили, куди було треба, а Хмельницькому доповіли про цю пригоду. Він одразу збагнув, які переваги матиме пересувна артилерія. У своєму війську Богдан Хмельницький ввів кінну артилерію на 100 років раніше Західної Європи.

До речі, у 1628 році молодий Богдан Хмельницький оволодів фортецею Варна теж завдяки козацьким "ракетам". Отже первісний вид ракетної зброї козаки використали майже на два століття раніш за європейців.

Торпеди теж винайшли козаки. Колоду видовблювали з двох боків (одна заглибина для заряду, інша для пороху) і підпалювали порох... По воді колода пливла із шипінням і димом прямо на турецьку галеру,