17. Пам`ятки української культури XII–XIV ст.: “Молєніє Данила Заточника”, Київський і Галицько-Волинський літописи.

«Моле́ніє Дани́ла Зато́чника» — збірник політичних і життєвих порад новгородському князеві Ярославові Володимировичу (в інших списках — Ярославові Всеволодовичу). Написано цей твір імовірно в XII—XIII ст., проте він зберігся лише у пізніших копіях. Раніше «Моленіє» вважалося проханням гаданого автора Данила Заточника. За новими дослідженнями — це літературна форма. Має багато спільних мотивів з творами давньоукраїнської літератури.

Продовженням «Повісті», в котрій відбилися подальші події з історії Русі-України, став Київський літопис, який охоплює час від 1111-го до 1200 р. Він розповідає про події в різних землях Київської Русі, але в центрі оповідей — Київ і Київська земля. Основний зміст літопису — княжа боротьба за київський стіл, боротьба русичів проти половців.

Найвидатнішою пам'яткою літописання Галицько-Волинського королівства є Галицько-Волинський літопис, який є зведенням ряду літописних пам'яток (галицьких, волинських, холмських тощо). Літопис складається з двох частин. У першій ідеться про події в Галицькій землі від 1205 р. до кінця 50-х pp. XIII ст. Вона є, власне, життєписом Данила Галицького. Друга частина літопису пов'язана з Волинською землею й волинськими князями. Вона починається від середини ХIII ст. й закінчується кінцем XIII ст. Як вважають дослідники, ця частина літопису писалася при дворі володимирського князя Володимира Васильковича в останні роки його життя. Моленіє Данила Заточника», пам'ятник староруської літератури 13 ст Написаний у формі послання до переяславсько-суздальському князя Ярослава Всеволодовичеві. Автор, що попав в нужду, просить князя про допомогу, змальовує його як захисника підданих. Деякі дослідники рахують «Моленіє...» першим досвідом староруської дворянської публіцистики. Для стилю «Моленія...» характерні поєднання цитат з біблейських книг, літопису і інших літературних вигадувань з образами живої мови, елементи сатири, направленої проти бояр і духівництва. Мабуть, «Моленіє...» написано на основі «Слова Данила Заточника» (12 ст), проте питання хронологічного і літературного співвідношення обох текстів, як і питання, про їх авторство не вирішені наукою.

18. Монголо-татарська навала та її наслідки для культурного розвитку Русі.

У 1222 р. монголо-татарські орди через Кавказ вдерлися в причорноморські степи і завдали поразки половцям в битві на Дону. Половецький хан Котян звернувся за допомогою до руських князів. Мстислав Галицький і Данило (що в цей час княжив на Волині), князі київський, чернігівський і смоленський разом з половцями виступили проти ординців. 31 травня 1223 р. на р. Калка відбулася грандіозна битва, в якій руські та половецькі загони були розгромлені. Монголо-татари також зазнали значних втрат і тому не наважилися продовжити похід на Русь.  Багато пам яток архітектури  Києва , та інших українських , було зруйновано внаслідок монголо-татарської навали . та були і феномени . Наприклад мозаїка  Софіївського собору , на якій зображено Оранту залишилася цілою і неушкодженою протягом багатьох століть , незважаючи на багаторазове руйнування всього собора.

Київський воєвода Дмитро , який керував обороною міста , пораненим потрапив  до монгольського полону . Хан Батий , залишив його живим , зважаючи на неабияку відвагу і досвід воєводи , та мав його собі за радника .

Від Києва монголи подалися на Волинь , а звідти на Галицьке князівство. А потім поділивши орду на дві частини , хан послав її на Угорське князівство , Польщу , Чехію . Та полчища були ослабленні  війною з Руссю , тому Батий осів на Волзі і заснував свою державу Золоту Орду зі столицею у місті Сарай . Монголо-татарська навала мала для Русі катастрофічні наслідки, відкинувши її у розвитку на кілька століть назад. Загинула, була забрана у рабство або втекла з насиджених місць значна частина населення, в т. ч. й еліти, втрата якої не тільки помітно ослабила протидію загарбникам, а й суттєво загальмувала розвиток феодального господарства. Занепали ремесла й торгівля, були зруйновані міста. За підрахунками археологів, із 74 руських міст XII-XIII ст., відомих із розкопок, 49 — були розорені полчищами Батия. До того ж 14 — так і не піднялися з руїн, а ще 15 міст з часом перетворилися на села. Домонгольського рівня кам'яне будівництво досягло лише через 100 років після навали Батия. Таким чином, існування Київської Русі як єдиної держави охоплювало період з IX ст. по 40-і роки XIII ст. Спочатку політичною формою її була централізована монархія (IX ст. - 30-ті роки XII ст.), а з настанням удільної роздробленості — монархія федеративна (30-ті роки XII - 40-ві роки XIII ст.). За своїм соціально-економічним і культурним розвитком Київська держава перебувала на рівні передових країн середньовічної Європи.