24.Найважливіші параметри п-ва як мікроек-ної моделі

До найважл. параметрів п-ва як мікроек. моделі належать вит-ти вир-ва, виторг і прибуток.

Вит-ти вир-ва – загал. обсяги вит-т ресурсів, або грош. вит-ти, здійснювані п-вом для вир-ва певного обсягу продукції. Розріз. бух. та ек. вит-ти.

Бух гал. вит-ти – це фактичні вит-ти п-ва на вир-во продукції у певному обсязі.

Ек. вит-ти – це безпосередні вит-ти п-ва на ресурси разом із недоотриманим виторгом від найкращого альтернативного способу викор-ня цих ресурсів.

Бух. вит-ти відріз. від ек. ще й тим, що вони не містять у собі вартість тих послуг факторів вир-ва, використовуваних у відповідному процесі, які є власністю п-ва. Вит-ти, обумовлені викор-ням факторів вир-ва, які є власністю п-ва назив. неявними вит-тами.

Явні вит-тии – це вит-ти п-ва, спрямовані на придбання необхідних вироб. ресурсів. Бух. вит-ти містять у собі лише явні вит-ти, а ек. вит-ти охоплюють явні і неявні.

Вит-ти на вир-во певного обсягу продукції назив. сукупними вит-тами. Середні сукуп. вит-ти – це к-ть сукуп. витрат вир-ва, що припадає на одиницю випуску продукції: ATC=TC/Q.

Валовий виторг – це сума коштів, яку одержала фірма від реалізації товарів за певний час: TR=PQ.

Сукупний прибуток – це вел-на, на яку валовий виторг п-ва перевищує його сукупні вит-ти. Розріз. бух. та ек. прибуток. Бух. прибуток дорівнює різниці між загал. виторгом і бух. вит-тами. Вел-на ек. прибутку встановл. як різниця між виторгом п-ва та ек. вит-тами.

Нормал. прибуток – це прибуток, від якого відмовляються власники п-ва на користь ресурсів на своєму п-ві, але який вони могли б отримати, вклавши свої ресурси в інші напрямки діял-ті поза межами п-ва.

Граничний виторг – приріст загал. виторгу п-ва в рез-ті збільшення випуску продукції на одну одиницю: MR=TR/Q.

Середній виторг – це виторг п-ва в розрахунку на одиницю продукції: AR=TR/Q.

25. Частинна варіація факторів вир-ва.

У короткості. періоді, коли змінним є тільки один ресурс використовують однофакторну модель (частинну варіацію факторів вир-ва).

Основними показниками тут є динаміка сукупного (ТР), середнього (АР) та граничного (МР) продукту змінного фактора виробництва

Закон спадної продуктивності (віддачі) змінного фактора вир-ва (фран. ек-т А.Тюрго): залучення до процесу вир-ва все більшої додаткової к-ті певного фактора при незмінних обсягах ін. факторів призводить до того, що віддача (продук-ть) кожної наступної одиниці змінного ресурсу буде менша за віддачу попередньої одиниці цього ресурсу, тобто гранична продук-ть спадає.

Залежно від співвідношень МР, АР, і ТР виділяють чотири стадії виробництва:

1-а: ТР , АР , МР  до мах, кінцева точка фази – МР=мах.

2-а: ТР , АР  до мах, МР  МР≥АР, кінцева точка фази – АР=мах; МР=АР;

3-а: ТР  до мах, АР , МР  до 0, кінцева точка фази – ТР=мах; МР=0;

4-а: ТР , АР , МР .

В точці, де середня продуктивність змінного фактору є мах, досягається найефективніше використання ресурсу. Дані взаємозалежності викор-ться при обґрунтуванні управлінських рішень щодо розширення або згортання виробництва у короткостроковому періоді:

1-а фаза: збільшувати масштаби виробництва, залучаючи більшу кількість праці;

2-а фаза: залучати ресурси, нарощувати обсяги виробництва за мах значень АР та МР праці, проте обсяг продукції ще не є максимальним;

3-а фаза: обсяг продукції буде найбільшим при дуже низькій середній та граничній продуктивності ресурсів;

4-а фаза: слід припинити залучати ресурси. МР має від‘ємне значення.