39. Модель „чистої” монополії та їх характеристики.

Монополія являє собою ринкову структуру, яка характеризується наявністю одного продавця та багатьох покупців, відсутністю близьких замінників для даного товару, існуванням бар'єрів для входу конкурентів на ринок, встановлюється монопольна влада виробника, який може за рахунок підвищення ціни знизити обсяг виробництва і отримати при цьому максимально можливий прибуток

В умовах чистої монополії галузь складається з одного підприємства. Крива попиту на продукт «чистого монополіста» є одночасно кривою ринкового попиту, що завжди є спадною, а не горизонтальною лінією, як при досконалій конкуренції. Ціна, попит і граничні виторг підприємства- монополіста зображені на графіку:

Монополіст, на відміну від конкурентної фірми, є «шукачем ціни», оскільки він приймає ринкову лінію попиту як задану, а сам встановлює ціну та обсяг виробництва, бо має дуже сильну ринкову владу.

Умовами встановлення та утримання монопольної влади є бар'єри для вступу конкурентів до галузі, тобто обмеження, які запобігають появі додаткових продавців на монопольному ринку, а саме:

-виключні права;

-патенти, авторські права, ліцензії;

-власність на всю пропозицію виробничого фактора;

-ефект масштабу великого виробництва тощо.

40. Монопольний ринок в короткостроковому та довгостроковому періодах.

Основна мета діяльності монопол. фірми в короткостр. періоді – це максимізація прибутку.

Q-обсяг продукції, P- ціна, MR- граничний дохід, MC- граничні витрати.

Умовами при яких монопольна фірма максимізує прибуток є:1)монопольна фірма максимізує прибуток, виробляючи такий обсяг випуску продукції, при якому граничні витрати дорівнюють гранич. доходу (MR_q=MC_q) 2)Ціна, яку монопольна фірма встановлює на свою продукцію визначається висотою кривої попиту в точці випуску, що дає максимум прибутку; 3)фірма, яка максимізує прибуток, досягає рівноваги і тому ціна і обсяг випуску наз. рівноважними.

Монополія, яка максимізує прибуток у довгостр. періоді збільшує обсяг виробництва до тих пір, поки не буде випускати таку кількіть товару, при якій досягалась рівність граничного доходу і довгострокових граничних витрат (MR=LMC).

MR- граничний дохід, LMC- довгострокові граничні витрати, LAC- довгострокові середні витрати, AC- короткострокові середні витрати, MC- короткострокові граничні витрати.

Утримання монопол. позиції фірмою протягом тривалого періоду важливо тому, що вільний вхід на ринок відсутній. Відсутність вільного входу на ринок для нових фірм запобігає падінню монопол. економ. прибутку. Монопол. фірма прибуткова, вона може сподіватися на прибутки як у короткостр. так і у довгостр. періодах. В умовах чистої монополії прибуток не виконує своєї функції щодо залучення в галузь нових фірм як це властиво конкур. ринку і тому ціни на монопол. ринку вище ніж вони могли би бути в умовах досконалої конкуренції.

41.Особливості функціонування реальних монополізованих ринків.

В умовах монополії галузь складається з одного підприємства. Крива попиту монополіста або його крива продажу – це крива галузевого попиту. Можна навіть сказати, що для монополіста не існує поняття пропозиції. Крива попиту для монополіста не є абсолютно еластичною як для конкурентної фірми, а є спадною. Наслідки: ціна (P)перевищує граничний дохід (MR). Фірма може збільшити об’єм (Q) продажу тільки завдяки встановлення нижчої ціни на весь обсяг, а не тільки на додаткову одиницю. => MR стає меншим, ніж ціна для кожного рівня випуску крім першого.

Оскільки ціна нерозривно пов’язана з обсягом, то монополіст неодмінно визначатиме і ціну, вирішуючи який обсяг виробляти.

Цінова еластичність - При русі по кривій попиту з верхньої точки до точки |E_D|=1 MR є позитивним і загальний виторг (TR) зростає (в т. |E_D|=1 є max), а потім TR починає зменшуватись, а MR стає від’ємним. Монополіст завжди буде уникати нееластичного відрізку кривої попиту, тому що на цьому відрізку збільшення Q приводить до зменшення TR.

Монополіст, що прагне максимізувати прибуток, користується таким же правилом, що й конкурентна фірма: він буде виробляти кожну наступну одиницю продукції доти, поки її реалізація забезпечить більший приріст TR ніж приріст сукупних витрат (TC), тобто поки MC=MR.

Наслідки: 1. Він встановлює не найвищу з можливих цін, а оптимальну. 2. Він максимізує сукупний прибуток, а не прибуток на одиницю продукції. 3. В короткостроковому періоді може працювати зі збитками (коли AVC<P<ATC). В довгостр. періоді попит більш еластичний => не має збитків. Здійснивши ряд перетворень над формулою MR=MC можна отримати формулу P=MC/(1-1/|E_D|). Це є приблизне правило ціноутворення монополіста. Величина 1/|E_D| називається монополістичною силою. Отже, в умовах монополії об’єктивно існує тенденція до обмеження обсягів виробництва і до підвищення цін. Рівночасно монополізація завжди пов’язана з масштабами виробництва, що приводить до зниження середніх витрат у цілому і до економії ресурсів.