3. Мета, завдання і зміст дисципліни.

Мікроек-ка як науковий розділ ек-ки вивчає діял-ть людей, пов’язану з вибором та прийняттям рішень відносно того, що, як і для кого виробляти. Тобто, це наука про вибір, про те, як цей вибір роблять ек-ні суб'єкти, кожний окремо і всі разом.

Мета дисципліни полягає у формуванні знань щодо поведінки ек. суб’єктів у ринкових умовах, наданні універсального інструментарію для обґрунтування і прийняття оптимальних господарчих рішень за наявних обмежених ресурсів та альтернативних можливостей їх використання.

М. шукає відповіді на запитання, що виник. перед ек. суб’єктами в проц. їх д-ті за умов обмеж. рес-в, у зв. з цим виділ. наст. конц. проблеми, що вивч. М.:

- вивчення мотивів поведінки спож-чів, теорія спожив. вибору

- теорія вир-ва, вивч. мех-зми розподілу рес. між підпр-вами та галузями вир-ва

- вивчення доходів та їх розподілу на пот. та персп. споживання.

- вивч. ек. явищ та проц. на ринках тов. та факторів вир-ва.

Таким чином, М. розкриває основні закономірності функціонування ринкової ек-ки на рівні товаровиробника та споживача та показує механізм прийняття рішень господарюючими суб`єктами, які прагнуть досягти максимального задоволення потреб в умовах використання обмежених ресурсів. З одного боку, вона пояснює, як і чому прийм. рішення окр. госп. суб’єкти, а з ін. – вивч. взаємодію суб’єктів у проц. утворення більших стр-р – галузевих ринків.

4. Корисність в ек. Теорії та проблема її виміру.

Корисність – це власт. товару задов-ти потреби споживача. К-ть хар-є принциповий момент у поведінці споживача, який вибирає для себе той чи ін.. набір благ. Вона є критерієм відбору, показує на ск-ки потрібний той чи ін.. об’єкт вибору цьому ек. суб’єкту за даних умов, тобто показує до чого прагне сп-ч у кожній ситуації. Т.ч. , к-ть можна розглядати як цільову ф-ю дій споживача у процесі вибору, кількісне знач. якої він прагне максимізувати :

U=f(X1; X2; … Xn). ,де U – рівень кор.-ті; X1, X2…Xn - к-ть споживаних благ; n- к-ть видів благ.

Вирізняють2 осн. підходи до формалізації вибору споживачів, з яких випливають різні рівні кількісної порівнянності кор.-ті благ. Це виражається кількісною (кардиналістською) та порядковою (ординалістською) функціями кор-ті. Представниками кард-ї школи, які стоять на позиції того, що кор.-ть можна виміряти кіль-но , запропонована одиниця виміру ютіль від англ.. utility – кор-ть. За кард-ю теорією споживач керується принципом раціональності, а саме: маючи обмежені кошти і бажаючи максим-ти сукупну користь від споживання благ, він розподіляє свій дохід так, щоб корисність отримана від останньої грош. од., витраченої на те чи ін.. благо стала однаковою:

MUx/Px = MUy/Py

З ординалістських позицій, споживач отримає максим-не задоволення потреб за умови, що гранична норма заміщення товару Y на товар X буде = співвід-ню цін цих товарів:

MRS_XY= P_Y/P_X

5.Закон спадної гран. Кор.-ті блага. Пер. Закон Госсена.

Корисність – це власт. товару задов-ти потреби споживача. К-ть хар-є принциповий момент у поведінці споживача, який вибирає для себе той чи ін.. набір благ.

Для визначення "додаткової корисності", що додається кожною окремою порцією товару введено термін "гранична кор.-ть". В кінці ХІХ ст.. Вільям Стенлі Джевонс сформулював важливий в теорії вибору споживача закон спадної граничної корисності . Зі збільшенням кількості споживання товару його гранична корисність (або додаткова корисність, одержувана з наступною порцією) має тенденцію до скорочення. Гран. кор.-ть б.-я. блага визначається приростом сукупної кор.-ті, що її одержує споживач внаслідок спож. наступної одиниці цього ж блага.

Сукупна (загальна) корисність TU зростає сповільненими темпами. Крива TU є опуклою лінією, оскільки загальна корисність збільшується все менше і менше.

Лінія, що хар-є MU є спадаючою.

Т.ч. кожна наступна одиниця блага приносить споживачу все меншу та меншу корисність (задоволення). Потреби, які задовольняють блага, і спосіб їх задоволення мають суб’єктивну основу.

Перший закон Госсена: Безперервно під час акту споживання корисність наступної одиниці блага спадає. При повторному акті отримання корисності від одиниці блага зменшується в порівнянні з її початковою корисністю. Цей закон носить емпіричний та суб’єктивний характер.