42. Основні ознаки олігополії.

Олігопольна структура ринку посідає проміжне місце між монополією та монополістичною конкуренцією, тож деякі її ознаки не мають однозначного тлумачення, а саме:

-на ринку діє невелика кількість підприємств:

-окреме підприємство може пропонувати на ринку однорідний або диференційований продукт;

-підприємства мають неоднакову ринкову владу;

-вступ до галузі ускладнений через різні бар'єри;

-може мати місце нецінова конкуренція;

-доступ інформації істотно обмежений.

Якщо підприємства галузі виробляють стандартну продукцію, галузь називають чистою олігополією (виробництво сталі, міді, пального, і т.п.).

Якщо декілька підприємств домінують на ринку диференційованої продукції, галузь називають диференційованою олігополією (виробництво автомобілів, телевізорів, пива, мила і т.п.)

Головна риса олігополістичного ринку — загальна взаємозалежність його учасників. Найбільш яскраво вона виявляється в ціновій політиці олігополістичних фірм з огляду на можливу реакцію інших учасників ринку на зміну цін.

Тільки для олігополії характерним є явище, відоме під назвою цінових війн. Таємна змова, принцип цінового лідера дає можливість уникнути війн цін, розділити ринки збуту і джерела сировини, перешкодити вступу в галузь нових конкурентів.

Взаємозалежність дії і поведінки олігополістів поширюється на всі сфери конкуренції: ціну, об’єм продажів, долю ринку, диференціацію продукції, стратегію стимулювання збуту, інноваційну діяльність і т.п.

43. Теоретичні моделі олігополії.

Існує декілька моделей, які пояснюють поведінку виробника на ринку олігополії.

1. Модель Курно. Сутність моделі в тому, що кожний з продавців визначає свій обсяг виробництва залежно від аналогічних параметрів, які встановлює інший співучасник ринку. Так припускається зміна обсягу виробництва конкурента і будується крива реакції дії першого підприємства на дії другого (Qп1=f(Qп2). Потім розглядається протилежна ситуація і будується крива реакції другого підприємства на дії першого (Qп2= f(Qп1)). Точка перетину кривих – рівновага Курно.

2. Модель Бертрана. На відміну від Курна передбачає, що олігополіст визначає не обсяг виробництва, а ціну.

3. Модель ламаної кривої попиту (модель Свізі) і розірваної кривої граничної виручки визначає обсяг продажів і ціну, що максимізує прибуток або мінімізує збитки. У цій моделі припускається можлива реакція конкурентів.

4. Модель Штакельберга припускає появу на ринку лідера, який визначає для себе обсяг виробництва і ціну, що максимізують його прибуток. Інші стають аутсайдерами. Для того, щоб співставити рівноваги Курно і Штакельберга необхідно лінії реакції лідера і аутсайдера доповнити лініями однакового прибутку (ізопрофітами). Точки К, Ш1 і Ш2- рівновага Курно і Штакельберга, коли роль лідера має перший олігополіст (Ш1) обо його конкурент (Ш2).

5. Модель цінового лідера. На відміну від моделі Штакельберга, лідер встановлює не обсяг виробництва, а ціну.

6. Моделі теорії ігор розробили концепцію визначення поведінки конкурентів оптимальної для виробника. Результат, за якого стратегія кожного гравця оптимальна, називається рівновагою Ніша.