30. Контроль у навчальному процесі.

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів – невід'ємна складова частина навчального процесу. Він сприяє виявленню успішності навчання кожного учня, розкриттю причин недостатнього засвоєння учнями матеріалу.

Основні компоненти контролю – перевірка, оцінка і облік.

Мета – забезпечення ефективності навчання. Принципи – об'єктивність, регулярність, гласність, всебічність, різноманітність форм контролю. Функції: - контролююча; - освітня (стеження за навчальною діяльністю учнів), діагностична (виявлення успіхів і недоліків), - виховна (виховання моральних рис, дисциплінованості, наполегливості), - розвивальна (оцінка сприяє розвитку логічного мислення, уміння аналізувати, пам’яті, мовленню, порівнювати). –стимулююча, - прогностична (дані контролю використовуються для прогнозування можливих результатів навчання).

Види: -попередній, -поточний, -тематичний, -періодичний, -підсумковий. Форми: -фронтальна, -групова, індивідуальна, - комбінована (поєднання фронтального опитування з індивідуальним завданнями на дошці чи місцях, з рештою – фронтальне опитування.)

31. Сучасні проблеми перевірки та оцінки зун. Аналіз власного досвіду.

Оцінка успішності учнів включаючи винесення оцінкою судження (словесна оцінка з роз’ясненням) та виставлення оцінкою балу (цифрове вираження оцінки).

В історії освіти найдавнішою є словесна оцінка.

У сучасній ЗОШ існує п’ятибальна система, але “1” практично не викор. Багато вчителів викор. як додаток до існуючої системи “+” і “–”, але ці оцінки не заносяться в журнал, бо не є офіційними.

Педагогічні вимоги до оцінки: - об’єктивність, систематичність, гласність, індивідуальний характер, умотивованість, диференційованість (“5”, ”4”, “3”, “2”, “1”).

Вимоги встановило міністерство освіти України. Вони виражені у вигляді оцінювальних критеріїв і норм оцінки.

Критерій оцінки – мірило для визначення рівня засвоєння ЗУН.

1) характеристика засвоєння матеріалу (обсяг, повнота, правильність і точність, рівень їх осмисленості і т.д.)

2) якість виконання роботи (темп, старанність, вправність, оформлення).

3) Якість відповіді учня (обґрунтованість, логічність, послідовність викладу, культура мовлення).

Норми оцінок – конкретні кількісні та якісні показники успішності.

Перевірка – виявлення і вимірювання.

Норми оцінок: “5”

1 критерій) свідоме, правильне, глибоке, повне засвоєння, відповіді впевнені, аргументовані, самостійне, творче, ініціативне застосування у змінних ситуаціях.

2 критерій) висока старанність і вправність, бездоганне зовнішнє оформлення.

3 критерій) глибока обґрунтованість, логічність, переконливість викладу, мова правильна і виразна.

“4”: 1 критерій) свідоме і повне, але з деякими неточностями і прогалинами у другорядному матеріалі, які учень виправляє сам, самостійне ініціативне застосування з певною допомогою вчителя.

2 критерій) достатня старанність і вправність, добре зовнішнє оформлення.

3 критерій) достатня обґрунтованість, незначне порушення послідовності, переконливість досить виразна.

“3”: 1 критерій) свідоме з незначними помилками і прогалинами, які учень виправляє за допомогою вчителя, самостійне репродуктивне застосування, творче – за вказівками вчителя.

2 критерій) посередня старанність, зовнішнє оформлення задовільне.

3 критерій) деякі порушення логічності і послідовності, не зовсім достатня самостійність мислення.

“2”: 1 критерій) несвідоме, механічне, з великими помилками і прогалинами, лише фрагменти знань.

2 критерій) відсутність старанності, погане зовнішнє оформлення.

3 критерій) необґрунтованість суджень, недостатньо розвинене самостійне мислення.

“1”: 1 критерій) відсутність ЗУН.

2 критерій) відсутність старанності, дуже погане зовнішнє оформлення.

3 критерій) бездоказовість суджень.

32. Суть і особливості процесу виховання.

Виховання – ІІ невід'ємна частина навчального процесу. Це вироблення ставлення до світу, процес формування особистості. Виховання і навчання тісно пов’язані але виховання – явище перше. Воно включає освіту і розвиток особистості.

В процесі навчання формується і розвивається інтелектуальна сфера, в процесі виховання – моральна, вольова, емоційна.

Існують різні підходи до визначення процесу виховання:

- відносницький: формування в школярів системи відносин (ставлень: моральних, пізнавальних, естетичних та ін.)

- діяльнісний – включення школярів у різноманітну у різноманітну діяльність, у ході якої формується ставлення.

- особистісний – розвиток і формування особистості із урахуванням її індивідуальних особливостей.

- системний –виховання як сукупність усіх компонентів (явищ, процесів, впливів).

- технологічний – проектування способу організації процесу з послідовною орієнтацією на чітко визначені цілі.

Виховання – процес двосторонній (вихователь і вихованець) і цілеспрямований (мета виховання має суспільний характер); багатофакторний (ефект виховання залежить від родини, педагогів, школи, суспільства, тощо), довготривалий і безперервний (триває протягом усього життя); комплексний (якості і властивості особистості формуються не почергово, а комплексно).

Виховному процесу притаманна віддаленість результатів від моменту здійснення безпосереднього педагогічного впливу. Основною ланкою цього виховного процесу є виховна ситуація.

Етапи вих.процесу: - ознайомлення з загальними нормами і вимогами; -формування ставлень; - формування поглядів і переконань; - формування загальної спрямованості особистості.

Процес виховання включає компоненти: цільовий, стимул-мотиваційний, змістовний, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний.

Рушійною силою виховання є внутрішн.міє потребами учня і рівнем можливості їх задоволення (потреба у самовдосконаленні).

Зміст виховання визначається суспільними потребами і метою виховання. (Формування в учнів світогляду, громадсько-патріотичного, морального, трудового, економічного, естетичного, фізичного, статевого виховання).

Результат – це оцінка рівня вихованості. Вихованість – властивість особистості, яка характеризується сукупністю достатньо сформованих соц. якостей, які в узагальненій формі відбив ставлення людини до суспільства і оточуючих людей, до праці, матеріальних благ, до себе.