17. Зміст освіти в сучасній школі.

Зміст освіти змінювався в процесі суспільного розвитку, залежить від суспільних потреб.

Зміст освіти – це система ЗУН, оволодіння якими забезпечує розвиток розумових і фізичних здібностей школярів, формування у них основ світогляду і моралі.

На визначення змісту освіти впливають об'єктивні (потреби суспільства, рівень розвитку науки, техніки і культури) і суб'єктивні (державна політика в галузі освіти, методологічні позиції вчених).

В історії педагогічної думки ХІХ століття існує 2 напрямки у визначенні змісту освіти: теорія формальної та матеріальної освіти:

1) В основі – раціоналізм (Песталоцці). Джерелом знань є розум. Завдання – розвиток розуму .

2) Спирається на емпіризм. Джерело знань – досвід. (Герцен, Добролюбов) – природничі дисципліни, прикладні предмети (бухгалтерський облік).

Існує загальна, політехнічна, професійна освіта.

Загальна (здобувається в школі) – сукупність систематизованих наукових знань про основні закономірності розвитку природи, суспільства й людського мислення.

Політехнічна – сукупність знань про технологічні процеси виробництва та технічні пристрої, знаряддя праці.

Професійна – ЗУН, необхідні для виконання певної професійної діяльності.

Ступені освіти: початкова, базова, середня, вища.

Вимоги до змісту освіти:

─ спрямованість освіти на реалізацію мети всебічного гармонічного розвитку особистості;

─ висока наукова і практична значущість змісту;

─ забезпечення гуманізації освіти шляхом звернення до світової культури, історії, мистецтва, традицій;

─ відповідність змісту освіти віковим особливостям школярів та реальним їх можливостям;

─ врахування єдності змістовної і процесуальної сторін навчання;

─ структурна єдність змісту освіти.

У державній національній програмі “Освіта” вироблено державні освітні стандарти, відбір і структурування навчального матеріалу на засадах диференціації та інтеграції, оптимальне поєднання гуманітарної та природничо-математичної складових і т.д.

Елементи змісту освіти:

1) знання – цілісна система відомостей, інформації накопиченої людством;

2) уміння і навички – досвід відомих способів діяльності;

3) досвід творчої діяльності - в результаті створюється нове завдяки специфічним процедурам.

─ самостійний перенос раніше засвоєних знань і умінь у нову ситуацію;

─ виділення нової проблеми в знайомій ситуації;

─ виділення альтернативних варіантів вирішення проблеми;

─ комбінування раніше відомих способів у новий;

4) досвід емоційно-ціннісного ставлення школярів до світу, діяльності, наукових знань, моральних норм, ідеалів.

18.Навчальні плани та програми сучасних шкіл.

Вимоги держави, суспільства до змісту, обсягу і рівня загальноосвітньої підготовки громадян України визначає державний стандарт загальної середньої освіти, основоположним документом якого є Базовий навчальний план загальноосвітніх закладів. Постановою від 5.08.98р. затверджено Базовий навчальний план, який вводиться в дію з 1.09.2001 (“Освіта України”, 19.08.98). Він дає уявлення про структуру загальної середньої освіти через інваріантну і варіативну складові, окреслює освітні галузі та розподіл годин між ними за роками навчання, визначає тижневе навантаження учнів кожного класу, встановлюється кількість навчальних годин.

Інваріантна складова є спільною для всіх загальноосвітніх навчальних закладів України і визначає загальнодержавний її компонент. Варіативна – формується навчальним закладом з урахуванням інтересів, здібностей, життєвих планів учнів.

На основі Базового плану Міністерство Освіти розробляє і затверджує типові навчальні плани для різних типів шкіл (школи-п'ятиденки, гімназії, колегіуму, з українською чи російською мовою навчання і т.д.). Місцеві органи управління можуть доповнювати їх за рахунок годин варіативної частини.

На основі типових планів навчальні заклади створюють робочі плани на поточний рік, в яких відображають особливості організації навчально-виховного процесу в даному закладі. Затверджуються місцевими органами управління.

Навчальна програма – державний документ, в якому дається загальна характеристика змісту кожного навчального предмету, формулюються основні вимоги до організації його вивчення.

Складається з:

а) пояснювальної записки (цілі навчання з даного предмету та вимоги до організації процесу навчання в кожному класі);

б) переліку розділів і тем предмета (з зазначенням кількості годин);

в) обсягу ЗУН для кожного класу;

г) внутріпредметних та між предметних зв'язків;

ґ) переліку унаочнення, рекомендованої літератури для учнів і методичок;

д) критеріїв та норм оцінювання ЗУН.

Існує два способи побудови навчальних програм:

─ лінійний (матеріал кожного наступного є логічним продовженням попереднього);

─ концентричний (певний матеріал вивчається в більш ускладненому вигляді на вищих ступенях навчання).