62. В.О.Сухомлинський – педагог-гуманіст.

. Сухомлинський народився 28 вересня 1918 р. в с. Веселка Онуфрієвського району Кіровоградської області. 1926-1933 р. – Василівська семирічка. 1934 р. – стає студентом факультету мови і літератури в Кременчуцькому педагогічному інституті. По березень 1944 р. працює директором школи у с. Іва Удмуртської АССР. Потім виїжджає в Онуфріївський район, де працює завідуючим районним відділом народної освіти, разом викладає в школі. В 1955 р. захищає дисертацію. Помер 2 вересня 1970 р. написав твори “Серце віддаю дітям”, “Павлиська с/ш”, “Як ми виховували мужнє покоління”, “Духовний світ школяра”, “Народження громадянина”, “Слово до учнів”. Багатим джерелом творчості Сухомлинського є народна педагогіка. Дуже високо С. цінив в народній педагогіці традиції мудрої любові батьків до дітей, гуманного підходу до них, використання в навчанні, вихованні рідної мови. С. багато часу займався принципами, що витікали в процесі виховання. Він був основоположником теорії національного самовизначення учнів в процесі навчання і виховання. Усвідомлення підлітками того, що він вже не дитина – одна з якісно нових ознак свідомості, що зміцнюється в підлітковому віці і здійснює серйозний вплив на його духовний світ.

Прагнення до хорошого, висота морального – один з найважливіших мотивів, що заохочують до активної діяльності вихованців різного віку. С. вважав, що розумове виховання відбувається в процесі оволодіння знаннями, проте, воно не зводиться до нагромадження знань.

Жива, допитлива, творча думка формується у вихованні тоді, коли відносно знань він займає свою особисту життєву позицію. Активне вираження особистого ставлення до набутих знань – це і все, що слід назвати розумом особистості. Активність полягає в тому, що дитина стає діяльним, зацікавленим учасником процесу оволодіння знаннями, пізнання навчання приносить завдяки цьому глибоке почуття радості, схвильованості, емоційної піднесеності. Книги С. не є збірниками універсальних рецептів, що підходять на всі випадки життя. Праці педагога вчать мислити, вдумливо підходити до здійснення навчально-виховних задач, враховуючи різноманітність і неповторність конкретних педагогічних явищ, приймаючи до уваги особливості роботи і позитивні традиції кожної школи.

63. Основні вимоги до вчителя, згідно класифікації пед. Працівників.

Атестація (проводиться раз в 5 років, у порядку, встановленому кабміном України) педпрацівників – це визначення відповідності займаємій посаді, рівню класифікації, залежно від якого та від стану педроботи їм встановлюється класифікаційна категорія, визначається тарифний розряд оплати праці, присвоюється пед. звання. У результаті атестації визначається відповідність (невідповідність) посаді, яку займає вчитель, встановлення, або не встановлення (непідтвердження) класифікаційної категорії (вчитель, вчитель ІІ категорії, І категорії, вищої категорії), може бути присвоєне, підвищене (не підвищене) пед. звання (старший вчитель, вчитель-методист).

Вчитель вищої категорії: має вахову вищу освіту, виявляє високий рівень творчості, ініціативи, достатньо володіє ефективними формами, методами оргнаізації навчального процесу, забезпечує результативність, якість своєї праці, вдзначається загальною культурою, моральними якостями. Стаж роботи – не менше 8 років.

Вчитель І категорії: має фахову вищу освіту, виявляє грунтовну педагогічну компетентність, добре володіє формами організації навч.-вих. процесу, відзначається загальною культурою, моральними якостями. Стаж роботи – не менше 5 років.

Вчитель ІІ категорії – фахова вища освіта, володіє сучасними формами і методами організації навч.-вих. процесу, досяг вагомих результатів у педагогічній діяльності, відзначається моральними якостями. Стаж – не менше 3 р.

Вчитель – вища або середня спец. освіта, проф. компетентність, забезпечує нормативні рівні і стандарти навч.-вих. робіт, відповідає етичним і культурним вимогам до пед. працівників.

Посадові обов’язки вчителя.

1) планує і здійснює навчання і виховання учнів;

2) забезпечує умови для засвоєння ними освітніх програм на рівні обов’язкових держ. вимог;

3) викор. ефективні форми, методи, засоби;

4) вивчає індивідуальні особливості школярів, дбає про розвиток їх здібностей.

5) проводить індив. і позакл. роботу з учнями з предмету;

6) виховує повагу до батьків;

7) постійно підвищує свійпрофесійний рівень, заг. культуру, майстерність.